Уроки для незайманого ловеласа

5. Сумніви

Гарячі долоні, що опускаються на його холодне тіло, пальці, що ласкають шкіру, ніжні, як дотики крильців метеликів. Це лоскотно, незвично, але так ніжно, щемко. Поцілунки, в яких тоне душа, миготливі вогні Сеулу за вікном і тягнучий біль в паху. Думки, що поспіхом вивернуті на інший, невідомий йому бік. Він не розрізняє фігуру над собою, якась проста чорна пляма, що немає ні імені, ні прізвища, ні душі, ні сутності. Уява вимальовує когось надзвичайно ідеального, когось, кому Чімін може довіряти. Основна ціль фантазії досить проста і зрозуміла - тихо любити його, так щиро і віддано, як не вміє ніхто на світі.

Тінь схиляється до його ерегованого члена, щоб увібрати його в рот. І як то буває лише в еротичних снах, з першого разу, без проблем, бере його повністю, не видаючи і короткого звуку. Чімін вигинається, як натягнута гітарна струна і голосно стогне, рахуючи зірки перед очима. Добре. Це так на біса добре. Нерівна поверхня язика торкається набряклої плоті, ковзає нижче і доводить до безумства.

Пелена перед очима зіяє, як чорна діра. Тінь охоплює його пальці своїми, стискаючи їх в замок, і коли наступного разу Чімін опускає голову до нижньої частини тіла, то замість нікого з'являється Юнгі.

Тінь, що набула форми підсвідомо злякала його. Страх стис груди, змусивши Чіміна захльобуватись панікою. Він «падав» у Юнгі все сильніше, заплутуючись у павутині кохання, як слабка муха в пізній осінній період.

Сон у сні. Мозок у ейфорії. Насправді Чімін спить у холодній кімнаті, загорнутий у тонку ковдру та тихо сопить, поки всередині коїться безлад. Давно йому не снились вологі сни. Особливо, аж такі гарячі.

Прокинувся він вологим від поту, з брудними шортами, в яких спав та з збитою ногами постіллю. До звичної ранкової рутини перед роботою додалось прання та екстремальний прийом холодного душу. Він випив філіжанку теплої чорної кави без цукру та заїв це все бутерброд з крем-сиром та несмачним, водянистим огірком.

Потім він зламав щітку для чищення взуття, а коли вийшов з квартири та пішов до автобусної зупинки, то згадав, що забув ключі в замку, тому був вимушений повернутись назад. Само собою на потрібний час руху транспорту він не встиг, а потім і на роботу вчасно не з'явився. Він зрозумів, що день пройде не так, як зазвичай, коли шеф кричав на нього лютим голосом за маленьку помилку - він просто погано притис печатку до документу. З яких пір то було проблемою? Сьогодні нею стало.