Чімін щиро не бажав залишатись в батьківському домі довше тижня. Він любив матінку, батька, вічно неспокійного кота, що катував стіни довгими нігтями, запах свіжої випічки з кухні та голос акторів та ведучих новин з вічно увімкненого телевізора. Попри все це, з часом, коли комфорт ставав дратуюче напруженим, а задуха нагадувала стиснення зашморгом, він хотів втекти.
- Чіміне, принеси батьку вишневого соку, - мамин командирський тон звучав як вирок судді про довічне ув'язнення.
Його сім'я була, ну, звичайною. Батько та матір, що рано одружились, після чого народили двох синів, завели домашнього улюбленця, навіть купили квартиру в недорогому районі з видом на супермаркет і балетну студію. Один, як завше, найрозумніший та найталановитіший - гордість своєї родини і той, інший, як його там звати, котрого нечасто згадували за сімейним столом, бо нічого особливого він з себе не представляв. Чіміну перепало бути другим і на подив багатьох його ця позиція - футболіста на лавці запасних цілком влаштовувала. Тут тобі і відсутність нав'язливої уваги з боку малочисельних родичів, і самостійність, і найголовніше - немає проклятих «очікувань» які він мав би гіпотетично задовольняти. Тому не було нічого дивного, що «ідеальний» старший витіснив з власного життя ходячу «помилку» в особі молодшого Чіміна.
Це добре. Він це розумів. Він міг це прийняти. З часом він звик, образи затягнулись, стали невидимі, як білі полоси шрамів на побитих в дитинстві колінцях. Людина пристосувалась виживати у повній темноті, з відсутніми кінцівками, з хворим серцем, з чужими органами в тілі, тож Чімін ситуацію з братом сприймав, як операцію на апендиксі. Він витіснив думку, що старший був чимось важливим в його житті і створив правдоподібну ілюзію його непотрібності.
Він налив сік у вимиту мамою склянку і подав її лежачому біля телевізору батьку. Той у відповідь лиш мугикнув щось непотрібне і продовжив перегляд гумористичного шоу. Двоє чоловіків і жінка на екрані розігрували сцену. Дорожньо-транспортна пригода, одна білявка в рожевій шубі, яка спричинила аварійну ситуацію і поліцейські, які чекали «масіка» з яким можна порішати робочі питання у грошовому еквіваленті.
- А з вами як, все добре? - запитав товстий поліцейський, обтираючи брудні від пончика руки у форму.-
- Ні! Я зламала найцінніше! Тільки погляньте на мій манікюр, - награно та досить істерично промовила акторка і тикнула пальці покриті рожевим лаком їм ледь не під носа.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Уроки для незайманого ловеласа
Fiksi PenggemarЗдається, що Чімін самовпевнена і успішна людина, яка у свої повні двадцять вісім досягла небувалих висот. Біля нього часто скупчуються люди, явно впевнені, що цей елегантно привабливий чоловік гарний коханець і вдала пара, як для стосунків на роки...
