Красень та Чудовисько

IV

Натаніелю було не так страшно, як самотньо. Піднімаючись довжелезними сходами, Нат, усвідомив, що це вперше він ночуватиме без страху до свого батька, але він не знав, що у світлиці на нього чекають тадуми - маленькі створіння, що населяють замок і стануть його найкращими друзями.

Зайшовши у свою теперішню кімнату, Натаніель міцно тримав підсвічник у руках. Дивний звук заставив його ненадовго загальмувати і прислухатись до дивних піпікань з гуркотіням і стукутів маленьких лапок. Посміхнувшись сам до себе, рудоволосий пройшовся до невеличкою тумби, около ліжка. Поставив на неї підсвічник, який здавалося приріс до його долоні.

Голубі очі перемістились не велике ліжко, яке було вкрите різними хутрами і шовковими простинями. Прикусивши губу, хлопець зняв взуття і в тому ж самому одязі, забрався на м'які хутра.

Зап'ястя Натаніель гладило хутро на якому він лежав, поки серце галопам скакало, а кожна частинка тіла рудоволосого здригалась він звуків за вікном: чи то вітер, чи звірі, чи можливо сови.

У той час, як знадвору блукали золоті нитки, немов, якби до них торкнулись, вони би розлетівся, як вітер. У темноті ночі, вони видавався навдивовижу чарівно. Повільним рухом вони прямував до замку, обережно облітаючи його всього, шукаючи конкретну кімнату, до якої золоті нитки мали заглянути цієї ночі.

Голубоококий парубок бентежно ступив брови, сон його був вельми неспокійним. Золоті нитки на вітру, які знайшли шлях до нього, нависли над його головою. Тадуми, які сховались хто куди, акуратно вилазили з своїх схованок і підглядували за золотими нитками.

Натаніелю снився сон.

Він босоніж біг між туману, земля під ним була холодна, а у вухах пелена.

Пробігаючи повз старі чорняві дерева, його горло здавило комком якогось очікування. Босі ноги вп'ялись в землю торможучи, його очі наткнулись на величезну сяючу воду, яка виглядала немов дзеркало у вертикальному положенні.

Боязко підійшовши, він відчув у вухах сильний барабан, немов серце бамкає від водяного дзеркала. Піднявши руку, Натаніель кінчиком пальця торкнувся гладкої поверхні, від чого прокотився сильний дзвін.

Піднявши очі догори, а потім до низу, парубок відсахнувся від спалаху страху. На нього дивилась дівчина, яка до болі була схожа на нього, таке ж руде волосся, яке спадало по її спині, теплі очі, але відмінність була в кольорі. У неї вони були смарагдово-зелені.