Нервово трясучи ногою, я підпер бокову стінку ліфта плечем.
Майже всі мої звіти повертались для виправлень та доробки. Вже не кажучи про те, що ганяв я за кавою по десять разів на день з Олівером. Яке, в біса, підвищення?
Картка звично прокручувалася в пальцях, відволікаючи від наростаючого тиску в грудях. Тепер я буду секретарем? Що ж роблять секретарі? Чи буде інструктаж? Правила? Новий розклад?
Чим більше я думав, тим частіше починав дихати. Ще цього не вистачало.
Короткий дзвінок одразу вирвав мене з думок. Двері відкрилися, і я... трохи прийшов до тями.
Офіс майже не відрізнявся від того, до якого я звик. Тільки білі гіпсокартонні стіни відділяли кожне робоче місце від зайвих очей. В іншому ж, ті самі столи, ті самі білі чашки, і ті самі дряхлі компи.
Знайти своє місце було нескладно, бо воно було єдине вільне. Колеги віталися неохоче, але мене цікавило не це.
Як тільки екран загорівся, стало очевидно, що тепер я саме той, хто відправляє неготові звіти назад на доопрацювання. Дивно. Я ж сам писав їх погано.
Погляд зачепився за документ у нижньому ящику столу.
«Перевірка, сортування, відправка, звіт». Обсяг робіт став зрозумілим. Серед паперів я знайшов правила сортування й написання кінцевого, єдиного за день, звіту. Нарешті, ніякої постійної писанини.
▾
Дев'ять відділів для сортування та купа папок, підписаних єшками. Звіти про затрати — у фінансовий, з зіпсованими речами — у закупівлю, баги в програмах — IT-відділ.
Маркетинг, продажі, кадри, внутрішня логістика. Найпустішою коробкою завжди була юридична, а найцікавішою — зв'язок із громадськістю, або, якщо простіше, відгуки. За кілька днів я запам'ятав їх усі.
Вчорашні паперові звіти єшок сортувалися вручну, а ось перевірки протягом дня йшли електронно.
Спочатку я читав усе це серйозно, наче воно мало якийсь сенс: помилки в пунктуації, орфографії або змісті. Але потім, коли отримав план робіт, у якому було зазначено мінімальну кількість повернень, я почав докопуватись до будь чого. Написав не час, а частину доби? На виправлення. У фінансовому звіті забув дописати, чи йшов того дня дощ? Повернення. Використав слова, які мені не подобаються? Пиши ще раз.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Річ
Ciencia FicciónХмарочос над головою здавався безкінечним. Ранкове сонце ховалось десь за ним, тому я стояв у тіні цієї індустріальної величі. Або хвастощів. Мені завжди було цікаво, чому це так престижно, працювати в великій скляній будці поміж таких самих скляних...