OBSESSION / ОДЕРЖИМІСТЬ |18+

8. Лише одну хвилинку...

Автор

‼️Пишу на початку бо в самому кінці розділу це ігнорують. ‼️
Отже від вас прошу лише дві речі це:
1. Коментарі, але будь ласка не пишіть мені щось по типу: (коли прода, продовження, давай наступну главу, і так далі щось в такому дусі.) я чекаю справжніх коментарів, справжніх емоцій, справжніх думок. Я чекаю вас врешті решт! Мені хочеться читати "що ви думаєте з цього приводу", або "з цього рішення головного/ї героя/їні", "ситуації" те що відбувається в цьому розділі. Не соромтеся писати те що думаєте! Коментарі на те і коментарі щоб автор зміг почути і вашу думку та емоцію.
2. Зірочки. Будь ласка не ігноруйте цього! Це також важливо, це просуває книгу, це доводить те що я не дарма витрачаю свій час... Тож я сподіваюсь на те що ви не проігноруєте це знову, і все ж таки зрозумієте що це як не як дуже важливо ❤️

А зараз приємного читання:

Елеонора

-Не треба про мене хвилюватися, якщо я хочу піти я піду! Я не можу жити з цією людиною Ребеко! - вона стомлено глянула на мене.

- Чому ні? Хіба він зробив тобі поки що, щось погане? - я від подиву ступила крок назад.

-Погане? Та він буквально вкрав у мене життя! Я зараз перебуваю в цьому чортовому будинку замість того, щоб навчатися в університеті!

- Ти можеш вчитися там, але ти робиш усе, щоб він не довіряв тобі. Хіба ти не втечеш від нього, як тільки він дозволить тобі навчатися? - я буквально дивлюся на неї і моє обличчя чітко каже щось типу: "що ти зараз говориш?"

- Хіба я можу втекти? Він тут же мене зловить! - роздратовано кажу.

- Так ти маєш рацію, але саме тому він не відпустить тебе щоб не розчаруватися в тобі. - я нервово посміхаюся, не розуміючи її.

- Та що з тобою? - вже кричу на неї. - Що ти кажеш? Як ти можеш говорити таке? - вона підходить до мене.

- Та тому що ти постійно боїшся не зрозумій чого і звинувачуєш його не розумію через що, хоча звинувачувати повинна свого батька тому що це він продав тебе! - здається це вперше коли я відчула себе так пригнічено, здається вона також розуміє що зараз сказала і її очі наповнюються страхом. - П-пробач я...