Зустрівшись з його холодними очима, мені стає не по собі і я відвертаюсь в інший бік.
— Мабуть...— тихо відповідаю.
Він злегка нахиляє голову.
— Така скромна, чого ти? — в'їдливо запитав Каулітц.
— Мої люди знайшли твоє місцезнаходження за IP-адресою. Вони так старалися зламати твій дурний блог, але, шкода, нічого з цього путнього не вийшло, — дошкуляє мені кожним словом. — Тепер ти тут у Токіо, моя люба...
— Чого тобі треба? — виривається різке питання.
Мене переповнює почуття огиди і зневаги до нього. Натомість він лише піднімає густі брови.
— Пішли розважатися! — весело з німецьким акцентом вигукує Том і тягне мене в середину клубу.
Це було так різко, що я на мить затримала повітря в легенях.
Як тільки ми зайшли в приміщення до нас підійшов хлопець, якого я помітила біля входу в клуб.
Він, був у захваті від вечірки, ніби довго цього чекав.
— Не бажаєте напоїв?
— Ну, звісно ж Олівер. Як же, без них?
Лідер схопивши стаканчик, тягне мене в інший куток до дивану.
Простір сяє фіолетово-синіми кольорами. Це світло проходить крізь прозорі атрибути.
В натовпі, що танцює по центру я бачу багато дівчат азійської зовнішності.
— Я все життя мріяв і мушу визнати — мрії збуваються.
Том робить ковток напою і неспішно продовжує свою промову.
— Влада, контроль і статус — це все моє! — зловтішно каже він сповнений гордості за самого себе. Його очі примружились.
Дівчина з натовпу наближається до дивану і вигукує: «З днем народження!»
Фліртуючи з Томом, вона стріляє яскравими очима. Лукаво усміхнувшись, Каулітц піднімає свій стаканчик у знак вдячності.
— Дуже цікаво, — іронічно, процідила крізь зуби. Піду пошукаю вбиральню.
Закочую очі від неприязні і залишаю їх у двох.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Проблема для Тома Каулітца
FanficХтось закашляв. Значить, тут є ще один. Мені почувся хриплий голос. В голові все переплуталося. Не було страху, я була розгублена. Ніяк не можу зібратися з думками які розбігаються. В тілі відчувається слабкість. Як я тут опинилась?
