— Не переймайся Білл, я справлюсь.
Грубо і впевнено відповів чоловік приблизно такого ж віку як його напарник.
Він більший за андрогінного хлопця. Георг піднімає брови і кидає зацікавлений погляд на мене.
Далі він закурює сигарету. З'явився неприємний запах табака.
— Ей, що вам треба? — обурено запитала я.
Георг проігнорував мене і без слів жестом покликав мене за собою.
— Ну ж бо, підіймайся, вже час, — промовив майже шепітом.
Що вони запланували? Цей чоловік фальшивий зі мною. Пусті очі видавали його черству натуру.
— Дівчинко, ти мене так дратуєш! Ти повинна бути з ним. Сьогодні ввечері з Томом Каулітцем.
Білл підвищує голос, розмахуючи довгими руками.
— Нікуди я з вами не поїду, — огризнулась я і почала нервувати.
Після чого швидко оглянула кімнату. Це готельний простий номер в стилі мінімалізму. Як би ж мені зараз вдалося втекти з цього готелю.
— Хм...мала, ти вирішила, що можеш мене ігнорувати? Ну що ж, виправимо це, — каже Георг.
Я сперлася руками на диван. Моє тіло напружене. Я готова бігти будь якої миті. Треба тільки дочекатися, влучного, моменту.
— Граєшся? Швидко встала!
Неочікувано гаркнув Георг і потягнувся в мій бік рукою.
Він боляче отримав від мене по руці кросівком з міцною підошвою.
Я вибігаю з кімнати і мчусь коридорами чортового безпросвітного готелю, так швидко, як ніколи в житті.
Хоча, ні, один раз так само бігла, коли запізнювалась в коледж на екзамен.
Так, стоп, до чого ці думки зараз? Треба шукати очима вихід з цього пекла і молитися щоб ті два придурки, ні в якому разі, мене не наздогнали.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Проблема для Тома Каулітца
Fiksi PenggemarХтось закашляв. Значить, тут є ще один. Мені почувся хриплий голос. В голові все переплуталося. Не було страху, я була розгублена. Ніяк не можу зібратися з думками які розбігаються. В тілі відчувається слабкість. Як я тут опинилась?
