Мистецтво тонкої грані. Піковий туз

Майстер Ерагон

Тим часом багряне небо сповіщає, що день підходить до кінця. В «Обсидіановій зорі» запалили більше свічок, аби відігнати пітьму. Сіра зала наповнила теплом і ароматом воску з яблуневими дровами. Складається враження, ніби сонце вирішило залишитися всередині будівлі. Більшість магів порозходилися по своїх домах, тому зала добряче спорожніла. Ну менше народу – легше дихати.

- Уже пізно, - Несс встала з-за столу. – Піду-но я додому, а ти, Бастет, довго не засиджуйся тут. Нам ще у квартирі не завадило б прибрати. Щось мені підказує, що ні власник, ні сусідка туди не заглядали з моменту нашого від'їзду. Хоча я їх просила.

- Тоді затримаюся тут до ранку, - весело відмовила пантерка, але, вгледівши злий погляд подруги, та те, як вона погрозливо стукає пальцем, склавши на грудях руки, вона відразу защебетала соловеєм: - Післязавтра. Я хотіла попередити тебе, що залишуся тут до ранку післязавтра. А прибирати я обов'язково прийду. Ти ж знаєш, як я це люблю.

- Ну-ну, - Несс направилася до виходу.

Коли магнеса хотіла відчинити масивні двері, вони неочікувано прочинилися, пропускаючи невисокого мага, і вдарили дівчину з такою силою, що вона аж на метри два відлетіла назад та гепнулась на дупу. Біль від удару переріс у гнів, що виливається отруйною аурою. А ще більше злості додає гучний регіт чорниша, якого хочеться прибити ще більше. Бідний носик Нессі роздувся червоним помідором. Добре, що кров не тече, а то забруднила б улюблений одяг, а повертатися у такому вигляді додому в темноті міста немає бажання. Ще подумають, що вона маніячка чи Хижак, що ще гірше, настукають стражникам і ті її посадять.

- Та скільки можна?! – люто скрикнула Нессі, встаючи. – Я знесу ці кляті двері до чортової баби і зроблю замість них арку!

Несс уже приготувалася до удару – її кулак оточила плазма. Проте дівчину спинили слова старого чоловічка, який грізно влетів усередину:

- Тільки спочатку допоможеш мені відправити Раду верховних магів до чортової баби! Ноги моєї більше там не буде, щоб їх метеором знесло! Мало того, що нікого не воліють бачити в залі засідань, так ще й ніколи самі ніде не показуються! Авжеж-бо бояться, що них гепнуть гільдійці! Утім, це звучить не так уже й погано.

- Майстре... Ерагоне... - тихо промовила Несс, погасивши плазму.

Старий ельф стоїть у проході, а поряд із ним – стопка паперів висотою майже як він. Лякатися кількості листків не треба. Їх не так уже й багато, так як майстер ростом невеличкий. Всього-на-всього один метр вісім сантиметрів, але всім говорить, що цілих один метр десять сантиметрів. Ну це суттєво змінює ситуацію.