Мистецтво тонкої грані. Піковий туз

Уce тiльки пoчинaєтьcя

Усі виживші маги «Пікового туза» покинули зарослі Чортового лісу і подалися хто куди: хто в місто будувати спокійне життя, хто шукати пригод, подорожуючи королівством, хтось повернувся до своєї сім'ї, когось занесло до іншої темної гільдії, а когось перестріли стражники і на них тепер чекає суд Ради верховних магів Кронштейна.

Минуло кілька годин відтоді, як закінчився бій між Світлими і Темними магами. Храм Світла ночі залишив після себе одні уламки. Місце пам'яті про найвидатніших глав роду Баградіель зруйноване. Але є й плюси. Наприклад, більше ніхто й ніколи не зможе використати силу Охоронця. Ліс навколо руїн ще якийсь час нагадуватиме поле бою після битви: обгорілі дерева, розтрощена земля, запах крові...

Маги «Обсидіанової зорі» помалу приходять до тями. Енгельс допомагає Ерагону перебинтовувати рани іншим. Майстру довелося згадати навики виживання в лісі без магії і розводити вогонь за допомогою каменів, сухої трави та гілля. Фор з Венерою п'ють цілющий напій Ерагона, Астарон з Мелісою діляться своїми враженнями після бою з Едвіном і задаються питанням, чому Буш не втручався в бій? Бастет скрутилася калачиком і солодко спить на руках у Несс, тихо муркочучи. Русявка втупилася вдумливим поглядом у жахливий на вигляд напій.

Щойно Турн покинув цей світ, як тіло Амаранта розвіялося вітром над руїнами храму Світла ночі, залишивши по собі лише тривожне попередження. «Істинний Лорд драконів... - повторює про себе Несс. – Останнім був мій батько.. Схоже, доведеться тепер розшукувати моїх братів і влаштовувати між ними справжній поєдинок. От же морока».

- Про що ти так задумалась? – ніжний голос Меліси перервав роздуми русявки. Дівчина всілась поряд із подругою.

- Та так, ні над чим.

- Коли ти востаннє так сказала, то пропала на пів року, стиривши заборонену кількість завдань.

- А-а, ну-у... - Нессі не хочеться розказувати те, що має статися. Не зараз. Пізніше. Коли вони будуть готові.

- Ти можеш мені довіритися, - тепла посмішка Меліси вселяє спокій на серці, та в голові байдуже струменять невтішні думки.

Несс відкинулась назад, спершись об холодну гладь каменю. Її тривожний погляд стримиться далеко в гущавину лісу з надією відшукати підказку як ній діяти далі, куди йти, що сказати друзям і чорнишу. До компанії дівчат приєднався майстер, який важко бухнувся поряд.