Пролита Кава

1

    Твій ранок почався зі дзвінка твоєї подруги, яка вирішила запросити тебе на ранкову каву в її кафе. Відкривши очі ти взяла телефон в руки і віподповіла подрузі.

- Доброго ранку - сказала Віка - приходь до мене на ранкову каву.
- Ага... - промовила ти сонним голосом - яка кава..? Яка зараз година?
- Восьма
- Восьма?? - сказала ти та підскочила з ліжка, подивившись на годинник, ти зрозуміла що вже запізнюєшся.
- Все нормально?
- Ні. У мене не спрацював будильник, я проспала - сказала ти і почала збиратися.
- Ну то й що, я тебе завжди рада бачити у себе, та ми не домовлялися про зустріч...
- У мене сьогодні співбесіда, через годину вже.
- Точно, я зовсім забула - промовила твоя подруга - може тобі потрібна якась допомога?
- Та ні, тільки приготуй мені каву на виніс, десь о 8.40.
- Буде зроблено - сказавши це твоя подруга кинула слухавку, а ти продовжила свої збори.

   Помивши голову ти почала сушити волосся і фарбуватися. Ти зробила легкий мейк та пішла одягатися. Твій вибір зупинився на чорних широких джинсах, білій облягаючій футболці та чорній зіпці. Взявши всі необхідні речі ти вийшла в коридор, одягла чорну кепку та білі кросівки.

  Підійшовши до кафе ти зайшла в середу і обійняла свою подругу. Ти забрала свою каву і побігла на стадіон, де і буде співбесіда. З самого дитинства тобі подобався футбол, ти дивилася всі матчі, на деякі навіть ходила. Але у твоєму серці завжди був, є і буде Динамо Київ, тому саме ця робота - твоя мрія. Тобі хотілося стати частинкою цього процесу, частинкою команди, їздити на матчі, спілкуватися. Коли тобі випав цей шанс, ти не роздумуючи відправила своє резюме, а вже зараз йдеш туди. Ти була впевнена, що тебе не візьмуть, тому що тобі всього 22, у тебе немає достатньо досвіду, але спробувати треба було. Бо краще спробувати та провалитися, ніж не пробувати і шкодувати про це. Ти дуже хвилювалася, але намагалася заспокоїти себе. Підійшовши ближче, ти подивилася на годинник- наче встигаю - пронеслося у тебе в голові. Біля входу був охоронець, він запитав хто ти і що тут робиш, ти все пояснила і зайшла в середу. Ти почала все роздивлятися і не помітила, як з-за кута вийшов хлопець, все сталося так швидко, що ти навіть не зрозуміла, що тільки що відбулося. Ти відчула як по твоїм рукам потекла тепла кава, а потім подивилась на груди хлопця, де кави було ще більше.

- Бляха - почулося від хлопця - ти підняла свої очі і побачила Миколу Шапаренко.
- Вибач будь ласка, я не хотіла - на твої слова Коля підняв очі і подивися на тебе - дуже гаряче?
- Ні - відрізав Микола і подивися на свою вже коричневу футболку - ну дякую
- Вибач - тихо сказала ти - у мене є серветки - ти дістала серветки і протягнула їх хлопцю, він взяв і щось намагався витерти, але все було марно. Ти стояла і дивилася на нього, ти не уявляла, що перша твоя бесіда  з футболістом буде через твою неуважність і пролиту каву. Поки ти літала у своїх думках, хлопець ще раз подивися на тебе, обійшов і попрямував в інший бік - Ще раз вибач - прокричала ти вже у його спину.