Пролита Кава

13

  Ми зайшли в парк і стали просто ходити і розмовляти, але у мене з голови не виходили її слова, що вона не готова бути разом. Мені хотілось запитати чому так, що у неї такого трапилось, хто зробив їй настільки боляче. Я мовчав щоб не зіпсувати їй настрій, бо вона посміхалась і сміялась весь час, а моє питання явно зробить все навпаки. Ми погуляли ще дві години після чого вирішили піти у якусь кафешку щоб пообідати. Ми зайшли в будівлю яка була не далвекл від нашого місцезнаходження. Дівчина вибрала куди нам сісти, а я просто пішов за нею, її вибір зупинився на столику з диваном біля вікна. Тут було доволі затишно, саме кафе зроблено в деревʼяному стилі, але елементи білого кольору придавали яскравості. Ми сіли і замовили нам обід і далі продовжили нашу розмову, мені настільки було комфортно з цією людиною, ні з ким такого не було. Нам принесли обід і ми почали їсти, Т/і попросила спробувати мою страву, а я її. Приблизно через годину нам принесли рахунок і я розрахувався, після чого ми вийшли на вулицю.

- Давай я тобі перекину гроші - сказала вона від чого мені захотілось закрити їй рота, щоб вона більше такого не казала.
- Не треба, це ж побачення - відповів я після чого знову взяв її за руку.
- Точно? Може я все таки скину? - запитала вона, а я лише глянув на неї - добре, добре не злись - промовила дівчина і ми почали сміятися.

  У цій гарній атмосфері ми продовжили нашу прогулянку. Ближче до сьомої вечора ми вирішили розходитися, бо у Т/і вже боліли ноги від ходьби. Я провів її до дому після чого ми зупинились і знову та сама незручна ситуація як з фільмів. Мені хотілось її поцілувати, але вона ж не готова до відносин.

- Бувай - сказав я після чого підійшов до неї ближче і обійняв.
- Бувай - обійняла вона мене у відповідь, а потім поцілувала мене в щоку від чого я знову посміхнувся - напишеш як до дому прийдеш?
- Добре, не хвилюйся - сказав я і зробив крок до неї, вона наче була не проти і чекала від мене якихось дій. Серце почало битися швидше, мені здавалось що вона навіть чує кожен удар, дихання стало частішим. Я перевів свій погляд на її губи, а після назад на ці зелені оченята, які спостерігали за моїми рухами. Так страшно мені не було навіть при першому поцілунку в житті, я стояв і дивилася на неї, вже ненавидячи себе за те що я такий тормоз.

- Давай швидше цілуй її - почули ми голос з іншої сторони дороги, це були якісь чоловіки років сорока. Весь час вони спостерігали за нами від чого мені стало ще гірше, ми подивились на них після чого я зробив крок назад відійшовши від дівчини. Вона подивилась на мене та зробила глибокий видих, явно очікуючи на інший фінал цього вечора.
- Бувай - лише промовила вона після чого зайшла у свій підʼїзд залишивши мене на вулиці одного.