Ванілька

Запис сьомий

Я з того «Мудрагелько» прозріла.

Перед Галею співала пісні, що нічого такого і не думала. Моя відмінниця тільки підспівувала «ага-ага», а потім сказала мені таке:

— Ванілько, послухай! Тільки не в нього! Воно ж з Хвеськом одного поля ягода. Штанці мочити через їхні дурниці? Давай, як каже моя мамця: в університет. Там і студентське життя, там і з хлопчиками можна почати зустрічатися.

— Добре, — кажу я аби відчепилася з питаннями про Мудрагелька. — А як же Богданко?

— В нього є час подумати. Цей рочок. Якщо не побачить красу моєї душі, то хай котиться лісом. Наступний рік я присвячу коханому ЗНО і вступлю до Острозької академії.

— От тепер впізнаю мою Галюсю, а не…— ще б трішки і вихопилося «якийсь пиріжок з кислою капусточкою».

— Е?

— Ну, ти була кольору стиглого бурячка.

— Стефко! Не водися і не гризися з тим Омельком.  Він тобі не пара. Погано на тебе впливає саме лиш його ім'я.

— Тоді годі про нього.

Галя ствердно хитнула головою і ми транділи про домашку і зміни в шкільних закоханих парочок.

Я глянула на годинник.  Чверть на сьому. Вже пора моїм додому повернутися. Не було жодного. Галюся тепло попрощавшись, посунула додому вчити уроки. Я вирішила здивувати своїх і напекти дерунів.

Через півгодини рипнули двері. В хату тихенько зайшла мама. Тато дуже шумний. Завжди грюкав дверима, брязкав ключами та басував, питаючи, хто в домі є.

Мама цокнула каблучками, ставлячи свої туфлики на взуттєву поличку.

Запах дерунів дійшов її носика:

— Стефо, ти смажиш картопляні млинчики.

— Ага, — озиваюся з кухні.

— Галя прийде на вечірні посиденьки?

— Галя вже приходила. Ведмежі вушка мені принесла. І домашку…

— Галюся така розумниця. Її мама хоче, щоб вона на документознавство та інформаційну діяльність в Острозьку академію  поступала  А ти що думаєш? Ким хочеш бути?

— Мам, ти так з ходу запитуєш…Перевдягнися. Поїмо. Поміркуємо, куди нам грошей вистачить.

— Стефо, — мама посуворішала,— За платне платитимеш сама. Настроюйся на навчання, щоб на державне поступила, стипендія, щоб була. Бачиш, батькові справи такі собі. А я не витягну вас двох. І себе гляди, щоб не була слаба.