і сил не вистачає..
ламалися кістки під тягарем,
я заздрю птаху в небі - він літає,
а моя доля вмерти під дощем.
я не втікав від правди чи кохання,
я не шукав в обличчях всіх тебе,
моя душа не до використання,
та знаю лиш імʼя твоє одне.
я біг від тебе так, як міг,
легені догорали в моїй спразі,
та все ж оббив останній я поріг,
знайшов я спокій у новій оазі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
PoetryЗбірка версифікаторських віршів Невідчуте черствою душою кохання і фальшивий біль її порожнечі хахаха
