і втомленим душам немає порядку,
не втікав я ніколи від правди,
від вечора і до самого ранку,
думав про ваші всі зради.
брехливі обличчя садять мене в клітку,
я вʼязень у власних своїх руках,
важку та пропалену злобою мітку,
залишив я на своїх словах.
швидкоплинні слова залишають рани,
рани рвані як сама вся душа,
і перекриті всі сліз крани,
покажуть з часом що таке краса.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
PoetryЗбірка версифікаторських віршів Невідчуте черствою душою кохання і фальшивий біль її порожнечі хахаха
