"Застиглий пульс часу"
Малкольм опинився посеред світу, який на перший погляд виглядав абсолютно звичайним. Високі хмарочоси, зелені дерева вздовж тротуарів, ідеально рівне небо без хмар. Але це була ілюзія. Все довкола було застиглим. Люди стояли в кроках один від одного, завмерши в своїх повсякденних справах. Машини зависли в русі, а вода з фонтану замерзла в повітрі, утворюючи своєрідний кристалічний купол.
Малкольм намагався крикнути, але його голос відбився від тиші. Він зробив крок вперед, і його ноги занурилися у важку, гнітючу тишу, яка здавалась не просто звуком, а тиском на тіло.
Малкольм (в думках): "Де я? І як тут усе може бути настільки... мертвим?"
Він витяг свій кишеньковий блокнот — єдине, що залишалося з ним після перенесення. Перечитуючи записи, він наштовхнувся на цитату, написану від руки: "Час не може бути контролем, але може бути свободою. Що ти обереш?"
Малкольм: "Свободою... Але тут немає навіть її натяку."
Раптом його увагу привернув блиск біля фонтану. Він підійшов ближче, і там лежав невеликий пристрій, дивовижно схожий на його власний годинник, але набагато старший і пошкоджений. Піднявши його, Малкольм відчув, як щось змінюється. Повітря навколо фонтану стало менш в'язким, але тіло Малкольма почало ставати важчим, як ніби тиск часу зосередився на ньому самому.
Малкольм (крізь біль): "Це пристрій... він несе в собі причину цього застою. Я повинен зрозуміти, як його виправити."
Його думки перервав різкий звук. З боку вулиці з'явився силует, який нагадував мерехтіння екрану старого телевізора. Він не мав лиця, але його обриси наче реагували на присутність Малкольма.
Малкольм: "Хто ти? Може, ти знаєш, що відбувається?"
Силует завібрував, як сигнал, що втрачає стабільність, і промовив щось схоже на електронний збій: "@#%$&!!!"
Розуміючи, що діалог неможливий, Малкольм зробив крок назад. Але в цей момент силует раптово розчинився, залишивши за собою чорну тінь, яка почала обертатися навколо вченого. Час здавалося стискався, як пружина, що готується вистрілити. Малкольм заплющив очі, відчуваючи сильний поштовх, і раптом усе змінилося.
Він розплющив очі й побачив себе у знайомій лабораторії. Але замість хаосу, що залишив перед перенесенням, усе було надзвичайно впорядковано. Замість його недосконалого винаходу, на столі стояла завершена машина часу — ідеальна, блискуча, готова до дії.
З-за кутка з'явився чоловік. Малкольм отетерів. Це був він сам. Але трохи старший, з упевненим поглядом і навіть... щасливою усмішкою.
Альтернативний Малкольм: "Ну що ж, ось і ти. Я чекав, коли ти прийдеш."
Малкольм був шокований. Його альтернатива виглядала як людина, яка знайшла відповіді на всі свої питання. Але як і чому? Альтернативний Малкольм почав говорити, що відмовився від своєї одержимості часом, знайшов баланс і став тим, ким завжди хотів бути. Він показав фотографії, на яких були друзі, команда і... Керолайн.
Малкольм: "Ти... живеш із нею? Вона щаслива?"
Альтернативний Малкольм: "Щаслива. Але це сталося, лише коли я зрозумів, що не варто жертвувати реальним життям заради ілюзії контролю над часом. А ти? Що ти готовий втратити?"
Малкольм завагався. Його місія завжди була про контроль над часом, але чи не втратив він уже більше, ніж знайшов?
Ця зустріч залишила багато питань. Альтернативний Малкольм дав йому ключ — механізм, що дозволяє переміщуватися між реальностями, але попередив:
Альтернативний Малкольм: "Кожне переміщення вимагає жертви. Час не терпить самовпевненості."
