Напевно, чудово було б якби цим все й закінчилось, але це ще далеко не кінець.
Так, його слова мене розтопили. Вся та злість, яку я хотіла вилити на нього кудись зникла. Я звикла до його причудливого характеру. Кожного дня він був іншим і мені це подобалось. Час від часу він зникав "щоб не набридати", як він казав, хоча я знала, що ці поїздки - звичайні відрядження.
Сьогодні він якраз мав повернутись. Але запізнювався і я знервовано ходила по кімнаті час від часу дивлячись у вікно.
Черговий раз визирнувши в нього я заціпеніла. Знову він. На вулиці знову стояв чоловік і витріщався в моє вікно. Витягнувши телефон з кишені я набрала номер Анни.
- Привіт. Вибач, що так пізно, я просто хотіла спитати..
- Ну?
- Нік вдома?
- Що? Навіщо тобі Нік?
- Анно, він вдома? - не відводячи погляду від того, хто стояв на вулиці знервовано спитала я.
- Ні. Він пішов ще ввечері, сказав, що має справи.
Я випустила з рук телефон і кинулась до дверей. Анна досі вигукувала в трубку " Джулі! Що сталось?"
***
Я сильно штовхнула двері і вибігла на вулицю.
- Ти думаєш це смішно, хворий покидьку? - прогарчала я, але на вулиці нікого не було.
- Йди до біса з своїми жартами! Наступного разу я викличу поліцію!
Я не знала чи це був Нік. Я не була впевнена, тому нічого не говорила Анні.
- Джулі? Що сталось? - за спиною я почула голос Майка.
Мене переклинило.
- Бісові волоцюги.
- Які волоцюги?
- Не звертай уваги. Ходімо в будинок - в останнє оглянувшись назад сказала я.
***
- Джулі, ти ж розумієш, що ти маєш розказати мені.
- Не маю. І не буду цього робити.
Він все ж вибив з мене інформацію. Не можу йому брехати. Але все ж про свої здогадки стосовно того, що це Нік я вирішила промовчати.
***
- Якщо ти ще раз його побачиш, то негайно дзвони мені, зрозуміла?
- Так. Добре.
Він обійняв мене вдихаючи запах мого волосся.
- Це серйозні речі. Я не пробачу собі, якщо з тобою щось станеться.
***
Цієї ночі мені знову наснився той сон. Мені вже набридло це. Потрібно піти до психолога.
Сновидіння це почало приходити все частіше. З кожним разом воно ставало все реалістичнішим. Щоночі я зривалась з ліжка і перелякано перевіряла наявність Майка.
Мене почало підкидати від різьких звуків. Здавалось, що я сходжу з розуму. Я не вірила в щось надприродне, але що це було я пояснити не могла. Чому він сниться мені кожної бісової ночі? І чому вбивця Майка зі сну приходить до мого будинку і дивиться в мої вікна? Невже це просто витвір моєзї уяви? Сподіваюсь, що так. Адже краще хай я буду божевільною ніж той хлопець реальний.
***
Минула ніч не була вийнятком, все було як зазвичай не враховуючи однієї деталі. Мені вдалось розібрати дещо з того, що сказав Майк. Всього одну фразу:"Тобі прийдеться змиритись з цим."
Це переходило всі межі. Я пила заспокійливі жменями, але все марно. І що означає 02.48? Чому саме ця година? Щось має статись в цей час? Коли саме і як цього уникнути? Чорт! Де шукати відповіді на ці питання я не знаю.
***
Наступного дня з самого ранку я намагалась уникати Майка. Боялась, що він помітить мою розгубленість, але в будинку це зробити було важко, тож швидко одягнувшись я пішла прогулятись.
На вулиці стало холодніше. Я зовсім не помітила, як літо пішло до завершення.
Скільки всього сталось за цей час.
- Невже мені пощастило тебе спіймати? Я думав, що вже не побачу тебе.
Такий знайомий голос. Тайлер, чесно кажучи я за ним сумувала.
- Гарно виглядаєш - сказав він і обійняв мене.
- Дякую, Тайлере.
- Джулі, я не можу втратити цю нагоду, давай підемо й посидимо десь. Я так скучив, а тебе неможливо вкрасти в того твого Майка.
- Так. Звісно, пішли.
***
Після кафе ми пішли прогулятись. Затягнулось це надовго. Навулиці вже почало темніти і Тайлер провів мене до дому.
- Він в тебе, так? - підійшовши до будинку спитав Тайлер - звісно в тебе. Навіщо ти псуєш собі життя, Джул?
- Тайлере, припини.
- Він не зробить тебе щасливою, як ти можеш не розуміти цього? Невже ти не бачиш хто тобі потрібен?
Він схопив мене за зап'ястя і стиснув в своїх руках.
- Тайлере, відпусти мене.
- Джулі! Він не потрібен тобі! Тобі потрібен я! Я готовий носити тебе на руках. Я дам тобі все, чого ти захочеш! Просто стань моєю і ти будеш найщасливішою в світі!
- Тайлере, мені боляче! - я схвильовано поглянула на вікна.
- Переживаєш, що твій дорогоцінний Майк побачить тебе зі мною?
Він стиснув руки ще сильніше.
- Сподіваюсь, що він подивиться на це.
Він різько потягнув мене до себе, відпустивши мою руку, натомість схопивши за волосся ледь не вирвавши його з коренями.
- Я не віддам тебе.
- Тайлере!
Не в змозі вирватись я знову перевела погляд, повний розпачу, на вікна своєї квартири. І раптом сталось те, що ставалось, як я вважала, лише в фільмах. Звідки не візьмись з'явився Майк. В кімнатних тапочках і в піджаку одягнутим на голе тіло. Немов ошпарений він кинувся до нас.
- Прибери свої руки від неї! - сильно штовхнувши Тайлера проричав він. Я ніколи не бачила Майка таким. Його очі були наповнені злістю. Він накинувся на Тайлера збивши його з ніг.
- Майку, заспокойся! - я кинулась до нього і почала штовхати до дверей прикладаючи чимало сусиль для цього.
- Заспокойся, прошу тебе - безперестанку повторювала я.
Майк продовжував кричати в сторону Тайлера, який мовчки піднімався з землі.
- Я вб'ю тебе, якщо ти ще раз наблизишся до неї! Чуєш? Я вб'ю тебе покидьку!
Ледве затягнувши його в квартиру я безсило сповзла по дверях.
- Джулі, люба - впав на коліна переді мною Майк - все нормально?
Я ткнулась носом в його шию. Я відчувала спокій поруч з ним. В той момент мені здалось, що він зможе захистити мене від всього. Я відчувала його тепло. Він турботливо пригорнув мене до себе. Я б провела вічність в його обіймах.
- Тобі потрібно прискіпливіше вибирати друзів - важко дихаючи прошепотів він і усміхнувся.
***
Після інциденту з Тайлером я почала підозрювати його в тих нічних візитах. Все набувало сенсу. Якщо в нього "не всі вдома", а мені здається, що це так, то витріщатись в мої вікна, було для нього цілком нормальним явищем. Божевільний прихильник, який переслідує об'єкт симпатії. З цим ніби все ясно. А що означає сон так і залишиться загадкою. Але я знала одне, це був Тайлер. Не знаю чи в сні це був він, але з вікна я дивилась саме на нього.
Невже я так погано розбираюсь в людях?
