До самого ранку я не могла заснути.Що ж,цей сон трохи вплинув на мене...
Як тільки я почула веселу мелодію свого будильника,то відразу схопилася з ліжка.І попрямувала до ванної.Після своїх ранкових штучок,я вирішила,що доволі голодна,тому на даний момент мій друг-холодильник.Схопивши з дверцят йогурт,я сіла думати над планом на день.Моє прагнення сьогодні-знайти Ярослава.Тому відразу після сніданку,ледве двигаючись, поплентала до шафи.Довго думаючи,я вирішила,що сьогодні ідеально підійде мамине плаття.Воно було довжини міді,і дуже пасувало мені.
Нічого не сказавши бабусі,я пішла гуляти.
Після години дня,сівши на лаву,я усвідомила,що ніколи в Відверищі не бачила незнайомих людей.На початку всі були незнайомі,але тепер бачу одні й ті самі обличчя.Це мені здалося дивним.
Але я й досі не знайшла Ярослава.Де мені його шукати?..Точно!Кладовище.Потрібно піти туди.
-Чи не мене шукаєш?-знайомий голос пролунав над моєю головою
Це він!
-Ярослав?Я тебе цілий день шукаю.Куди ти вчора дівся?
-Я,крихітко,занята людина.До речі,звідки ти знаєш моє ім'я?Ах,твоя бабця...Так,мене звати Ярослав,але для тебе просто Ярко.Уляля,а яке в тебе плаття...
-Це плаття моєї мами...
-Прмовчи,-він підійшов до мене,-знаєш про що я зараз мрію?Зірвати це плаття,тим самим оголити твої груди.
Мені не потрібно було зеркала,щоб зрозуміти,що я починаю червоніти.Я бачу цього хлопця лише другий раз,але мрію,щоб він не зупинявся,мрію припасти до його вуст,стиснути в обіймах.Я мрію про близкість з ним...Чорт забирай.
-Я так хочу,щоб ти була моєю,цілувати твої п'янкі губи,-він притянув мене за талію до себе,-але...нам не можна.
-Чому,-це було все що я могла вимовити в цю мить.
Ярко відпустив мою талію і поглянув на мене
-Твої очі...Вони зводять мене з глузду.Не можна.Нам не можна!
-Чому?Чому?!
-Та тому що ти-людина!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ти-людина?
Teen FictionЗвичайна дівчина-сирота і незвичайне місто з його незвичайними мешканцями