Тому, для кого не встигла...
ПРОЛОГ
Вони були надзвичайно гострі та круті, скелі що впадали у чорне, бушуюче море, море яке хотіло поглинути тепло людського тіла. Але не зважаючи на це я зважилась прогулюватися на краю прірви, адже іншого місця для себе я більше не знала. Вітер грався моєю шовковою сукнею, бажаючи її зірвати, а каміння безжально роздирало незахищені ступні та мені було все одно...
- Допоможи! Врятуй мене, прошу! – я почула крик своєї душі, як на перший погляд мені здалося, а насправді кричала дівчинка, яка майже потонула. В мене не було часу на роздуми, лише бажання допомогти їй, або просто втекти від самої себе, і я вже майже стрибнула, як раптом маленька ручка схопила мене за ногу і ще раз попрохала про допомогу. Я не розуміла що відбувається зі мною, не розуміла що відбувається взагалі, але чомусь знала напевне, що треба допомогти хоча б їй, якщо вже не врятувала іншу дитину...
- Ганно, прошу, зупини його! Врятуй спадкоємицю! Допоможи мені... – я лише слухала її, не могла мовити ні слова, аж ось проминула блискавка, загриміло небо, а дитя перетворилося на прекрасну діву. Вона мала тонкі риси обличчя, оливкову шкіру, глибокі темні очі і не мов вугілля волосся. Татарка говорила ще щось, але я її не чула, по мені бігали мурахи, бо було моторошно від примари та від зливи, а також від її крику, що луною відбився від гір і пронизав мені душу.
Дівчина зненацька впала, почала стікати кров'ю і зникла так несподівано й миттєво, як і з'явилася. Я хотіла бігти геть, все одно куди, але раптом спіткнулась та впала в обійми хижака. Перша хвиля лише забрала на якісь секунди мій подих, друга прогнала мене на дно, і тут мені стало так добре: немає ні криків, ні шуму, ні проблем, ні болю в серці, лише тиша, спокій, тепло, що йшло від світла; я хочу, хочу до нього, мені так прохолодно, самотньо, сумно. Я попливла за ним, кудись на поверхню, зрозумівши, що ще не все скінчено в моєму житті, але відразу побачила третю хвилю, і стало ясно, що все - кінець, мені її не подолати. А стихія була безжальна, вона немов жартувала наді мною, підсилала хвилю по мало, але яка ставала все більшою, більшою, більшою ... я зробила останній подих в своєму житті, сльози накотилися на очі і я заволала від емоцій, що мене переповнювали та дзвонів, які різали без співчуття мої скроні...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Прокляті благословенням. Фатум
Mystery / ThrillerМістика,яка втрачала елементи пригодницького детективу і набувала рис соц.-побут. чи соц.-психологічної драми з елементами укр.фольклору та інших народів.Крізь пошук себе,прийняття себе справжнього,ставилися питання:чи релігійні вчення відрізняються...
