Прокляті благословенням. Фатум

Частина третя. ДОЛЯ, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНА ЗІРКАМИ

--- 078 ---

Олег не дочекався, давно поїхав, залишивши на одинці дві душі, які зараз раділи один одному на дивані.

- Навіть і не думай.

- Геть з моєї голови. – Ганна штурхонула коханого в бік. – Я не збираюся нічого їсти з цього столу.

- Ну-ну.

Цього моменту кімнату наповнило золоте сяйво небесного світила, що збиралося покинути цю частину землі на коротку вічність.

- Айдосе, ти не правий. Тобто, не лише цей день буде теплий. – дівчина взяла татарина за руку. – Подивися на все це світло. Я впевнена, що нас хтось охороняє.

Хлопець провів долонею по обличчю коханої жінки, що мерехтіло від західного проміння.

- Ми впораємося. Я заприсягаюся своїм життям.

Ганна насупилася й хотіла дещо заперечити, але її вуста полонив солодкий, наче останній в житті, поцілунок яскравіший за сонце, що сідало й майже вже зникло за кримським горизонтом рідної землі.

--- 079 ---

29 жовтня 2009

Молодий хлопець відчинив двері до кімнати, яка була оформлена мов шапка снігу на вершині гори. Абсолютно все було білим, тому дівчина з волоссям, кольору пророчого птаха, і оливковою шкірою яскраво панувала в такому інтер'єрі. Феодора лежала на ліжку в довгій білосніжній сукні, коли до неї завітав він.

- Ти? – дівчина миттєво підскочила до Максима. – Ти знайшов мене? Брат з тобою?

Він мовчав. Поставив тацю з їжею на столик й хотів так само мовчки піти геть.

«Хіба в нього мало прислуги? Навіщо він мене змусив на це дивитися?» - погляд Макса впав на округлий живіт подруги, яка пробула тут лише пару тижнів.

- Ти заодно з тим...? – Дора не змогла підібрати потрібного слова.

Її серце розбилося на тисячі, ні мільйони гострих краплин болю.

- А хіба ти не приходила сама, добровільно до нього?!

- Та ти геть нічого не знаєш! – Дора ступила крок з бажанням накинутися з кулаками на друга, але зловила себе на думці, що не хоче навіть легенького доторку до цієї особи. – По-твоєму, я добровільно погодилася на зґвалтування?!