Розбиті серця/Broken Hearts

Розділ 1

10 листопада, 2013 р.

Ну хто ненавидить мене настільки, щоб руйнувати моє життя?

Я сиділа у затишному кафе Лондона. Зараз і не пригадую, як воно називалося.
Миленькі диванчики в кліточку розташувалися півколом навпроти білого столика, на якому стояли свіжі лілії і моя вистигла кава. На тих диванчиках розляглася і я, Амелія Ветворм. В мої каштанові очі зазирало сонце, але я лише примружилася. В моїй маленькій руці сердито писав олівець по блокноту з квітами. Я старалася вхопити усі свої думки і записати.

Майже ніхто не зважав на постійну відвідувачку цього кафе. Я тут кожний день, адже саме ця атмосфера надихає мене писати. Коли Біг Бен привітно заглядає у віконце а пташки наспівують свою мелодію, акомпонуючи старому радіо, яке стояло біля дверей і грало Баха.

Так, я пишу. Пишу вже довго, і виходить не дуже. Але не просто так приходить до мене натхнення!

В тамблері ділюся своїми чернетками. Одним подобаються, інші заздрять. Для тих, хто мене підтримує, я і пишу свою історію.

На 3:00 в мене співбесіда. Піднявши очі на великий білий годинник, побачила, що вже 2:10. Потрібно збиратися.

Зібравши всі-всі свої блокнотики, ручки і олівці, запхала у свій чорний шкіряний рюкзак. Накинувши білосніжний кардикан, вийшла з кафе, залишивши рахунок і чайові, по дорозі схопивши вдячну усмішку офіціанта.

Далі буде...