Маленька таємниця\Small secret

Смарагдовий король

Сірий, нічим не примітний день. Кому він здався радісним? Нікому... Навіть для без чотирьох годин уже вдруге матері, бо вона знала, точніше, була впевнена в тому, що її Луіза не буде щаслива. Адже сім'я не має грошей вигодовувати ще одну дитину...
Минуло шість років... шестирічна Луізіана сидить в куточку старого будинку, в якому вона і жила. Оскільки сім'я була бідною, в дітей, Луізи і Флавії, не було іграшок. Тихо Луізіана пробралася до гостьової і дістала трошки вуглю із холодного каміна. Підійшла до стіни і почала вимальовувати веселих котиків на шпалерах за столом. Про це ніхто не знав, тільки Флавія побачила, як Луіза відсувала стіл.
-Що ти робиш і навіщо тобі вуголь?! Я мамі скажу!!! - випалила Флавія згарячу.
-Не кажи, будь ласка , ти ж знаєш...,- і тут її слова обривають раптово відчинені двері.
Це були батьки. Флавія швидко допомогла Луізі пересунути на місце стіл і сама неочікувано для себе змовчала. Вона тихенько ''дала п'ять'' малій. Луіза помітила, що порізала пальчик об стіл. Вона не сказала мамі, бо не хотіла, щоб Рена, яка працює з батьком, як проклята, цілий день задля того, щоб прокормити сім'ю переживала через якийсь пальчик. Ну і ще того, що мама питала б, про те, як вона порізалася. Ясна річ, тоді б вона дізналася про шпалери. Дівчинка пішла до Флавії.
-Флавіє, я порізала палець.
-Тож, піди до мами, я зайнята, - не відриваючи очей від книги, пробуркотіла Флавія.
-Об стіл, коли ми його присували...,- дивлячись великими очима на сестру, ніяково сказала Луіза.
-Ну гаразд, ходи,- неохоче мовила старша сестра.
Флавія, хоч і мала лише дев'ять років, але знала ,як продезинфікувати рану. Вона взяла маленьку сестрину ручку і промила пальчик.
-Я не дістаю до зеленки, Луізо.
-І що ж робити?- стурбовано запитала мала.
-Сідай мені на плечі, я підійму тебе. Хутко.
Луіза сіла на плечі Флавії, ледь не впавши, старша сестра підняла її.
-Тепер візьми зеленку, дістаєш?,-ледь чутно сказала Флавія.
-Як вона виглядає?
-Ну, то така маленька баночка із зірваною етикеткою і зеленою , аж смарагдовою кришечкою.
-Який це "смарагдовий" колір?,- зацікавлено запитала Луіза.
-Нууууу, знову?! Власне, забудь. Просто зелена кришечка,-втомлюючись щось пояснювати,пробурмотіла вона.
-Флавіє-е-е-е, поясни, будь ласочка,- благала Луізіана.
-Потім, як злізеш, то ти знайшла?
-Ем... ,-обводила поглядом поличку Луіза,-так, осьо вона.
-Спробуй , не вилливши, її дістати.
-Знімай мене, вона в моїх руках.
Флавія опустила малу і обережно капнула зеленкою на рану.
-Готово-с,-відмиваючи від зеленки руки сказала старша сестра.
-Дякую , Флавіє...,- тихо сказала маленька Луіза.
Чуються кроки Рени.
-Мама йде,- тихо, мов мишка, мовила мала.
-Ходімо до кімнати, тихенькооо і швиденькооо...
Вони вмостились на диванчику. Флавія дістала книгу і поринула у інший світ королів і принцес...
-То який це "смарагдовий"?-повернула у реальність її Луіза.
-Ну бачиш он там квіточку, от у неї смарагдового кольору листочки,- показуючи у вікно, сказала Флавія.
-Він такий гарнииий,-захоплено мовила дівчинка,-розкажи казку про царство кольорів, будь ласка.
-Десь, у іншій реальності було велике королівство...,-почала видумовувати Флавія казку,-там жили королі кольорів...
-А що робили королі кольорів,-перервала сестру Луіза.
-Вони фарбували життя людей у кольори. І от, одного дня король смарагдового кольору заснув...,-Флавія глянула на малу і укрила її пледом, бо вона, як і король, заснула...
Чекайте продовження