Маленька таємниця\Small secret

Луізине багатство

Сонечко світить у вікно Луізи і Флавії, наче простягає своє проміння, щоб їх обійняти. Та їх в кімнаті не було, вони сиділи у кухні з батьками. Ранок видався хорошим. Мила усмішка Луізи висвічувала щиру радість, а карі очі сяяли, бо завтра вона йтиме до школи вперше. А отже, сьогодні вони підуть до магазину по зошити, ручки і олівці. Флавія уже йшла до четвертого класу, і їй треба було ,безперечно, купити шкільне приладдя також. Та для неї це вже не було такою радістю. До школи вона швидше ходила, щоб спілкуватися з друзями. Своїми маленькими губками вона посміхалася сестрі і була щиро рада за неї. Її сині очі лагідно дивились на Луізу, ніби хотіли щось сказати. Дмухнув вітерець, і русяве волосся Флавії закрило їй усе лице. Вона акуратно його поправила.
Сім'я мило розмовляла , всі усміхалися, особливо Луіза Здавалося б сімейна ідилія.
-Ух , яка ти в нас уже велика,- піднімаючи Луізіану, сказав тато,- в класі будеш найстараннішою.
-Я теж,- весело сказала старша сестра.
-І найкрасивішою,- докинула мама.
-Я...
Флавію обірвало мамине:
-І ти теж.
Всі засміялися.
-Пора збиратися, бо скоро магазини закриватимуться,-мовив тато,-так, кооманда, віддаю наказ одягатися.
-Буде виконано, сер,- весело і бадьоро сказала Флавія.
-Уже виконано, сер,- з серйозним виглядом сказала мала Луіза. Це через те, що до кухні вона прийшла уже одянута, дівчинка ж бо не могла дочекатися.
Батьки з Флавією переглянулися і засміялися. За ними і Луіза.
Коли всі зібралися, сім'я вийшла і пішки попрямувала до магазину. Чому пішки? Усе дуже просто, адже сім'я була бідною. Батьки працювали зо два тижні, щоб відкласти гроші на шкільні покупки, бо знали, як це важливо для дітей.
-Команда в зборі?-запитав з посмішкою тато.
-Так, сер,- разом сказали сестри.
-Тоді можна заходити до магазину, а то я подумав, чи не загубили ми кого.
У дівчат очі розбігалися, коли вони зайшли до магазину. Чого лише там не було. І море ручок та олівців, і безліч зошитів. Луіза побігла до тих зошитів разом з мамою. Вони почали шукати клітинку і косу лінійку. Оскільки йшла вона тільки до першого класу, зошитів багато не треба. Луіза обрала кілька з кольоровими обкладинками і кілька з малюнками. Потім вони пішли по ручки і олівці. Рена в минулому гарно малювала, тож обрала для дочки хороші кольорові олівці. Щоправда, вистачило лише на шестиколірну упаковку, але Луіза вважала це багатством. Дівчинка взяла дві ручки, лінійку, гумку і простий олівець.
Батько, Джон, шукав разом з Флавією зошити. Їй уже потрібні були клітинка і звичайна лінійка. Для Флавії багато не було потрібно, адже вона мала й рюкзак, й лінійку, й олівці, й гумку ще з того року. Старша сестра схопила ручку і простий олівець. Тим часом батько, потайки від дівчат взяв два альбоми. Коли батьки були на касі, діти чекали надворі. Вони розказували одна одній про їхні покупки. Був хоч і теплий день, але раз по раз вітер розвівав каштанове волосся Луізи. Коли батьки вийшли, сім'я Девісів зайшла в інший магазин. Вони пішли обирати для Луізи рюкзака. Батько довго перебирав, щоб знайти такий, який не буде шкодити спині дівчинки, а Луіза з мамою і Флавією шукали красивий. Їх погляди зійшлися на рожевому з сірим рюкзаку. На ньому були квіточки і метелики. До того виявилось, що на нього акція, це порадувало батьків. Бо на повну суму їм би не вистачило.
Уже вечір, Девіси тільки тепер повернулись додому. Дівчата пішли розглядати і радіти покупкам. Мама тихенько, доки в кімнаті не було дітей, поклала на стіл два альбоми. Це мало бути сюрпризом. Сестри, зайшовши до кімнати, одразу запримітили його.
-Мамо, тату, дякуємо вам, - з цими словами вони вбігли до кухні з альбомами в руках. Луіза була дуже рада, бо вона думала, що малюватиме в зошитах. Для Флавії це не було дуже великим щастям, але вона всеодно зраділа. Згодом сім'я сіла вечеряти. Сьогодні була каша. Усі швидко поїли і потім просто розмовляли. І тут тато сказав важливі слова:
-Команда, запам'ятайте, якщо сильно захотіти - можна й в космос полетіти.
-До чого це?- випередила запитання Флавії Луіза.
-До вашого життя,-усміхнено мовив тато,-вам це знадобиться.
-Ну, пора спати, завтра ж до школи,- з лагідною посмішкою мовила мама.
Дівчата швидко заснули, бо енергії сьогодні витратили чимало.
Ставте зірочки, чекайте продовження.