Це був дуже гарний день.
Мій день народження. Хоча... Це ж не мій справжній день народження. І він для мене нічого не значить
Але почався він як і інші дні.
У кімнаті нікого не було.
Я подумала про сюрприз. Одягнулась і пішла їсти.
Я декілька раз перемішала кашу що схожа на чобіт і просто взяла зі стола яблуко.
-Дякую!!! -прокричала я нашій кухарці.
Тепер найголовніше!!!!Тренажери...... Чи..... Практика.
Я відкрила двері тринажорки.
Малишня ламала тренажери.
Я валю.Ще не вистачало щоб мені влетіло. У школі були лише малі діти. Всі наші кудись зникли.
Я просто пройшла далі по коридору,звернула наліво і зайшла в роздягальні.
Відразу зайшла в сам зал. Пробігла три кола, розім'ялася.
Я лох тому для початку підставила мат для боротьби під себе.
Один, два, три удари за ударами я вбивала уявного ворога.
І що би ви думали? Впала.
-Та твою ж мать!!!
Так, Сохі, нахрен удари руками. Ноги тренуй.
-Вище ногу!!! Чи твій противник карлик? -почувся знайомий голос.
-Ну,СоДжин!!!!У мене сьогодні день народження!!!
-Вітаю! Ногу вище. І взагалі як я тобі казав мене називати?
-Так наставник.-пробурчала я.
-Сім років на це вбив.
Тут почувся стук в двері.
-Я відкрию!!! -прокричала я і вже за хвилину була в іншому кінці залу.
Не те щоб я була зацікавлена. Я просто хотіла втікнути звідси.
За дверима нікого не було.
Але я не впустила можливість і вибігла з зали.
-Ей!!! Ти куди?!
Я побігла.
Третій поверх був моїм порятунком.
Я вбігла в велику спальню.
-Фух.... -видихнула я.
Я взяла одяг і побігла в душ.
Взагалі бути єдиною дівчиною класно.
В мене окрема роздягалка і ванна кімната.
За десять хвилин я вийшла з душу.
Вже у одязі я витирала волосся.
Як тут стала на щось що видало звук паперу.
Я вже зрозуміла що хлопці подивились фільми і вирішили зробити все так як у фільмах.
Я відкрила конверта.
-"Знач так. Глава банди вітає тебе. За дарами від підданих приходи за школу о 13.Ми влаштуємо поєдинок".-я почала ржатися як кінь.
Одягнувши джинсові шорти і майку я вийшла за школу.
Залишався один поворот.
На самому куту я завмерла.
Одним оком виглянула.
Та моє око схоже Золоте, бо десятеро хлопців накинулася на мене з пакетами.
-Вітаємо!!!
-У мене до вас одне питання. Хто глава про якого пишеться в листі.
-Канєшно я!!! -прокричав Джун зіскочивши з дерева.
-Від тебе я цього не очікувала.
-Ми тут усі раді. Ви ж завтра стежте повноцінною командою. -сказав Юн.
-Справді?
-Так. Я сам чув як це казав СоДжин.-сказав Сану.
-З завтрашнього дня, ми одна команда. -поставив мені на плече руку Чану.
-А чому ми стоїмо?
-Що?
-З завтрашнього дня ми вже не учні СоДжина. Всім з нас вже 20.
-Що ти маєш на увазі?
-Взагалі я кажу щоб ми йшли бухати перший раз в житті, але спочатку подаруймо подарунки.
-Та дам!!!! -сказали вони розступившись і я побачила новий, красивий байк.
****************************
-Як ж ти змогла так напитись?! -нервово сказав несучи мене на спині Джун.
-Кого ти питаєш? Вона давно спить. -сказав Чану.
-Я не сплю, і взагалі я твереза. -крикнула я і знається вдарила Джуна. І взагалі ця інформація не точна. Я і справді була буха.
-Ау! Що ти б'єшся?Дура.
-Вибач.
-Що вибач?! Хвора на голову!!!
-Що ти сказав?!
-Джун тобі кінець коли вона це завтра згадає.-сказав Сану.
-Може її по голові вдарити? -запитав Джун.
-Ти відтягнеш дату смерті на декілька годин. Доки вона все не згадає. -сказав Чану.
-Добре ми її хоч відмовили їхати в бар на новому байку.
-Ага.Вона пила всього один стакан пива.
-Ні. Доки ти йшов за рахунком вона твою кружку випила.
-Доречі....якщо, ти Джун, хоч пальцем тронеш мій байк то я тому твої брудні руки відламаю. -пробубніла я.
-Звичайно вони брудні, ти ж на мене пиво пролила!!!
-Це вона просто нагадує через кого нам прийшлося купувати їй новий байк.
-Дуже смішно.
*****************************
Ранок першого дня мого вільного життя почався так:
-Значить так!!! Всі, хто вчора гуляли до двох ночі і бухі вибили двері туалету в столову,там для вас суп від похмілля.
-Ура!!!Стоп а хто з нас виламав двері? -запитала я. -Я думала лише я була п'яна.
-Це тому що ми були менш п'яні ніж ти. А двері то, ти і виломила.
-Ой....
-Вставайте.Нас там чарівний суп чекає.
За десять хвилин у столову увійшов СоДжин.
-Ви всі знаєте, що сьогодні ви вже не учні. Ви рівноправності члени UC.Зараз я роздам вам ваші квитки по місцям де ви будете служити.
-Він нас що в армію посилає? -запитала я.
-Ні. Тобі повзати не зручно буде.
-Ей!!! Пацани!!!
-Тихо!!! -сказав СоДжин і вдарив мене купкою квитків по голові.
За хвилину ми з хлопцями були шоковані нашими квитками.
-Ми летимо в Америку!!!
-Я боюся щоб Америка вижила.
Вибачте що довго не писала. У мене були екзамени і часу не було.
Хочу трішки розтлумачити зовнішність героїв. Джун, Сану, Чану і всі інші герої рік Сохі азіати.
Сохі має європейську зовнішність.
Всім добра. 🌼
