Було далеко за полудень, коли Доріан прокинувся. Камердинер його, Віктор, уже кілька разів заходив навшпиньки до спальні довідатись, чи не пробудився молодий господар, дивуючись, чого це він так довго спить. Нарешті продзеленчав Доріанів дзвінок і Віктор, нечутно ввійшовши у спальню з чашкою чаю та купкою листів на маленькій таці з давньої севрської порцеляни, розсунув оливкові атласні запони на переливчастій блакитній підбивці, що закривали три високих вікна.
- Сьогодні мсьє добре виспалися, - сказав служник, усміхаючись.
- Котра година, Вікторе? - сонно спитав Доріан Ґрей.
- Чверть на другу, мсьє.
Так пізно! Доріан підвівся і, сьорбнувши трохи чаю, взявся до листів. Один з них був від лорда Генрі, принесений щойно вранці. Доріан повагався хвильку, а потім відклав його вбік. Інші листи він розпечатував байдуже. Тут було звичайне зібрання візитівок, запрошень на обіди, квитків на приватні виставки, програм добродійних концертів тощо - словом, усе те, що кожного ранку протягом лондонського сезону зливою звалюється на світську молоду людину. Був тут також доволі поважний рахунок за туалетне приладця з гравійованого срібла у стилі Луї XV - Доріан і досі не наважився послати цей рахунок своїм опікунам: вони були люди вкрай старомодні і ніяк не могли взяти втямки, що в нашу добу людина потребує лише непотрібних речей. Було тут і кілька пропозицій лихварів із Джермін-стріт, що вельми ґречно висловлювали готовність позичити будь-яку суму на першу ж вимогу і за найскромніших відсотків.
Хвилин через десять Доріан устав і, накинувши роз- шитий шовком кашеміровий халат, пройшов у ванну, об- личковану оніксом. Холодна вода просвіжила його після довгого спання. П]х> пережите вчора він, здавалося, вже всє забув. Раз чи двічі йому, щоправда, спливало на пам'я- ті неясне відчуття своєї причетності до якоїсь дивної тра- гедії, але згадувалося це немовби крізь сон.
Одягнувшись, він пройшов у бібліотеку і сів за круглий столик проти відчиненого вікна, де йому звичайно подавали легкий французький сніданок. День випав чудовий. Тепле повітря прянко пахтіло. До кімнати влетіла бджола і, бринячи, покружляла над синьою китайською вазою з жовтуватими трояндами, що стояла перед Доріаном. Юнак почував себе без міри щасливим.
Раптом його погляд упав на ширму, що заслоняла портрет, і він здригнувся.
- Мсьє холодно? - спитав служник, ставлячи на столик яєчню. - Може, я зачиню вікно?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Портрет Доріана Грея
Adventure«Портрет Доріана Ґрея» - єдиний роман Оскара Вайльда, найвідоміший та найпопулярніший його твір. Вперше виданий 20 червня 1890 року. Друга редакція, у якій автор дещо доповнив та змінив твір, дописав нові розділи, вийшла у квітні 1891 року.
