Тижнем пізніше Доріан Ґрей сидів в оранжереї свого маєтку Селбі-Роял, розмовляючи з гарненькою герцогинею Монмаут, що гостювала в нього разом із своїм сухорлявим шістдесятирічним чоловіком. Саме пили чай, і лагідне світло великої настільної лампи під мереживним абажуром падало на тонку порцеляну й карбоване срібло сервізу. Порядкувала за столом герцогиня. Її білі руки граційно рухалися поміж чашок, а пухкенькі червоні вуста усміхалися на Доріанів шепіт. Лорд Генрі дивився на них двох, відкинувшись у плетеному кріслі, забраному шовком, а леді Нарборо, сидячи на персикового кольору канапі, вдавала, ніби слухає розповідь герцога про бразильського жука, найостанніше поповнення його колекції. Троє юнаків у вишуканих смокінгах пригощали жінок тістечками. Усього вже зібралося в Селбі дванадцятеро гостей; назавтра сподівалися ще кількох.
- Про що це ви вдвох балакаєте? - спитав лорд Генрі, підійшовши до столу і ставлячи чашку. - Ґледіс, а Доріан, мабуть, розповів вам про мій план охрестити геть усе по-новому? Це чудова ідея.
- Але я не хочу, щоб мене перехрещували, Гаррі, - заперечила герцогиня, зводячи на нього свої чудові очі. - Мене цілком задовольняє моє ім'я! І містер Ґрей, певно, також задоволений своїм.
- Люба Ґледіс, я нізащо в світі не погодився б змінювати ваші імена. І ваше, й Доріанове - прегарні. Я мав на думці, головно, квіти. Вчора я зрізав собі орхідею для бутоньєрки - чудесну плямисту квітку, звабливу, наче сім смертних гріхів. І от між іншим я запитав садівника, як ця орхідея називається. Він сказав, що це прекрасний взірець Робінзоніани... чи чогось там іншого, такого ж незграйного на слух. Хоч як не сумно, але ми таки втратили здібність давати речам привабливі назви. А назви - це ж усе! Я ніколи не ворогую з учинками, а лишень із словами... Отож я й ненавиджу вульгарний реалізм у літературі. Людину, що називає лопату лопатою, треба змусити працювати нею. Тільки на це вона й здатна.
- Гаразд, Гаррі, але як от, скажімо, вас можна було б назвати по-новому? - поцікавилась герцогиня.
- Його ім'я - Принц Парадокс, - відповів за нього Доріан.
- Оце влучно! - вигукнула герцогиня.
- Е ні, я проти, - засміявся лорд Генрі, сідаючи в крісло. - Прізвисько як приліплять, то вже ніяким богом не відірвеш! Ні, ні, я відмовляюся від цього титулу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Портрет Доріана Грея
Aventura«Портрет Доріана Ґрея» - єдиний роман Оскара Вайльда, найвідоміший та найпопулярніший його твір. Вперше виданий 20 червня 1890 року. Друга редакція, у якій автор дещо доповнив та змінив твір, дописав нові розділи, вийшла у квітні 1891 року.
