Це був кошмар, це була бійка, але всі люди проходили крізь тих хлопців, які бились і навіть не допомагали їх розборонить.
І тут в цей момент до мене підійшла моя однокласниця в якої я запитувала, якій зараз урок.
- Ти теж це бачиш. Запитала Аліна. Саме так звали мою однокласницю.
- Так я це бачу. Сказала я.
-Ти нехвилюйся це духі двох підлітків, вони одного дня побилися на мості а потім впали в воду й втонули.
Тещо мені розповіла Аліна для
мене це шок, неколи недумала що таке можу побачити на власні очі.
А потім зрозуміла що духи мене завжди оточують.
У колишній школі я теж бачила людей, яких мої однокласниці небачили.
- А це зараз всі бачать. Запитала я.
- Ні.
І тут продзвенів дзвінок на урок. Урокі все йшли, йшли а я все думала як таке може бути, і чі це несон.
