Ми зайшли до мене в кімнату.
-Ого яка велика. Сказала Аліна.
І справді вона була дуже великою.Там було велике двох спальне ліжко, комод, стіл щоб писати уроки, стілець шкіряний.
-Аліно ходімо. Сказала я.
-Так Вероніко ходімо звичайно. Сказала Аліна.
Ми пройшли в середину кімнати.
-Аліно сідай на ліжко. Сказала я.
-Добре зараз сяду. Сказала Аліна.І ми разом сіли на
ліжко. І тут мама зайшла в кімнату з веселим обличчям.
-Що сталося мамо? Запитала я у мами.
-Нічього доню, я прийшла запитати як у тебе справи в школі? Запитала мама.
-Добре мамо.....та ми сьогодні з Аліною бачили як билися два хлопчики.Сказала я.
-І нічього не звичайного не було? Запитала мама.
З таким поглядом наче вона бачила те що ми бачили з Аліною.
-Так було. Відповіла я.
-А що саме? Запитала мама.
-Те що як вони билися ніхто не бачив і нечув а тільки ми з Аліною їх бачили і чули.
-Ого як цікаво. Сказала мама.
-Так дівчатка вже 21:00, тому починайте збиратися. І справді ми навіть не побачили як швидко пройшов час.
-Мамо а можна щоб Аліна залишилася в нас ночувати?
Запитала я.
-Давай доню вже не сьогодні ну наприклад завтра? Запитала мама.
-Добре мамо. Відповіла я.
