Кохання, дружба, зрада, війна - все це навалилося на хрупкі плечі дикої відьми Емілі Норстон. Чи витримає вона всі випробування долі? Давайте спостерігати за її пригодами разом.
POV Емілі Весь день я безуспішно намагалася зв'язатися з Алом. Здається, він не хоче мене ні бачити, ні чути. Цілу ніч я проплакала в подушку. На ранок я твердо вирішила помиритися з Алом, хоча й зовсім не бачу своєї провини. Але для початку треба привести себе в порядок. Я накрутила локони, вдягла білий светр, бордову юбку і повісила на плече ніжно-рожеву сумочку.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Я вирішила піти до Червоноокої. Вона напевно знає, де зараз Ал. Та тільки но я вийшла на вулицю, як ледве не збила когось з ніг. Я підняла очі й зіткнулася поглядом з Деном. -Я маю з тобою поговорити,- хлопець дуже хвилювався. -Добре. Але я спішу. -Це не займе багато часу. Лише одне питання: ти мене любиш? -Що?- мої брови здивовано підскочили догори. -Коли ти вчора впала на мене, мені здалося... -Тобі лишень здалося. Повір мені,- поспішно завірила я його і опустила очі. -Ти впевнена в цьому,- Ден обережно підняв моє підборіддя і я випадково задивилася в його топазові очі, які чогось неухильно наближалися... -Вона ж сказала,- я відштовхнула Дена і повернула голову на голос. Біля нас стояв Ал зі скрещеними на грудях руками. -Я не в тебе питав,- в очах Дена з'явилася недобра іскра. -Ал правий,- я обережно підійшла до мого хлопця і взяла його за руку. Ал підбадьоруюче зжав мою у відповідь і вороже подивився на Дена. Той виглядав так, наче його щойно з розмаху вдарили кувалдою в голову. -Знаєте що...- хлопець різко розвернувся і транспортувався. -Я рада, що ти прийшов,- я міцно обійняла Ала. -Вибач мої ревнощі,- хлопець ніжно пригорнув мене. -Слухай, а чого ви один до одного так відноситеся? -Це давня історія. -Розкажи. -Гаразд. Колись і в мене, і в Дена були старші сестри. Так вийшло, що вони обидві заміняли нам матерів, які померли доволі рано. Мою сестру звали Ліз, а Денову - Марі. Марі була мого віку і ми деякий час зустрічалися. Одного разу ми гуляли в печерах. Марі завжди була непосидюча. Того разу вона побігла вперед, засміялася і... На неї впала скеля... Ден в усьому винив мене, та я не звертав уваги на його ненависть. Аж доки він не зіштовхнув Ліз у прірву... На очах у Ала стояли сльози. Я була шокована. Невже Ден такий жорстокий? В очах стояв туман. -Вибач. Я не хотів тебе засмучувати. -Ти не винний,- я прижалася до Ала.
POV Майа Цілий день я хандрила біля Брехливого озера. Мені була образливо, що Ден обрав цю лахудру, а не мене. -Я знав, що застану тебе тут,- біля мене раптом з'явився Ден. -Що ти хочеш? Посміятися чи пожаліти? То не треба. -Взагалі я прийшов сказати, що ти була права. Вона мене не любить. Вибач, що не вірив. -Я не можу. Ти викачав все життя з мого серця. І зараз ти будеш вибачати мене. -Що ти маєш на увазі,- Ден напрягся. -Ось що,- я направила на нього лід і заморозила. Потім я транспортувала нас до Червоноокої. -Що сталося, Майа?- жінка аж перелякалася. -Дарк збрехав. Ден його син і шпигун. А ще він хотів мене зґвалтувати. -Звідки ти знаєш про сина і шпигуна? В тебе є докази? -Він сам мені все розповів, коли домагався. -Нехай він підтвердить твої слова,- жінка раптово розморозила Дена і запитала,- Це правда, що ти - син Дарка, його шпигун і збочинець? Ден мовчав. Він просто дивився мені в очі. -Ми посадимо тебе за ґрати. А після війни вирішимо, що робитемимо. Дякую тобі, Майа. Можеш бути вільна. Тим часом прийшла охорона і забрала Дена. На прощання він мовчки подивився на мене, але я не дрогнула. Я ж казала, що помщуся. І дотрималася свого слова.
