Червоні маки у кутках телеекранів,
Червоні маки на граніті обелісків,
З медалями й стрічка́ми ветерани
Всміхаються до фотокамер зблизька.
Єдиний раз за рік про них згадали,
Солдат давно минулої війни,
Які ще вчора у сльозах стояли,
На ринку продаючи ордени.
Для них дев'яте травня - величавий
День, у який війни скінчився час.
Ми ж, спадкоємці вільної держави,
Давно перетворили все на фарс.
На вулицях салюти і паради,
Кричить щось п'яна молодь під вікном.
Це ж вихідний, це ж привід побухати,
А хто й за кого воював вже все одно.
Забули, що війна - не просто слово,
Й День Перемоги то ж не просто дата,
Це недоспівана в землянці колискова,
Перервана нацистським автоматом,
Це сотні, тисячі, мільйони невідомих,
Над їх могилами тепер шумлять лани.
А кожного ж з війни чекали вдома
Батьки, дружини, дочки і сини.
Це гул гармат, це кулеметні черги,
Останній погляд в небо фіалкове.
Здавалось, навіть квіти - й ті померкли,
У тиші шепчучи одне: "Ніколи знову".
09.-11.05.2018
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Неповторність
Thơ caДля мене писати вірші це не просто хобі, улюблене заняття. Це частинка життя. У кожному з цих римованих рядочків назавжди залишився шматочок моєї душі. Тож запрошую вас у поетичний світ краси природи, осінньої меланхолії і любові до рідної країни. О...
