Я прокинулась рано-рано,
Подивитись, як сходить сонце,
Тихо, щоб не збудити маму,
Я відкрила своє віконце.
За віконцем птахи щебечуть,
Посміхається літній ранок,
Я накинула куртку на плечі
І тихесенько вийшла на ґанок.
Я ступила босими ногами
В прохолодну росу ранкову.
Це відчуття не передать словами,
Його лиш хочеться відчути знов і знову.
Відкривалися ніжні квіти,
Ніби сонце й мене вітали,
Зустрічав ліс сердечним привітом:
Ми давно вже друзями стали.
Шелестіли без вітру листочки —
Це дерева про щось розмовляли.
Я писала в блокнот ці рядочки,
А душа мов від щастя співала.
06.2015
ВИ ЧИТАЄТЕ
Неповторність
PoesíaДля мене писати вірші це не просто хобі, улюблене заняття. Це частинка життя. У кожному з цих римованих рядочків назавжди залишився шматочок моєї душі. Тож запрошую вас у поетичний світ краси природи, осінньої меланхолії і любові до рідної країни. О...
