"Опісля "

Хто він,кривдник?

Коли усі троє повернулися додому Рокеро заявив про свої наміри знайти того, хто так невдало пожартував над його матір'ю. Суґуха вислухав і мовчки пішов варити зілля для зцілення Емі. Перед Хітомі постав вибір: піти з Рокеро або залишитися з Суґухою.
- Я піду з тобою. Подорож обіцяє бути веселою. Не хочу гнити тут разом з Суґухою - як омога гучніше сказала Хітомі.
- Добре, мені і так все одно. - пофігістично відповів чарівник.
Було пізно тому вони з Рокеро пішли спати. Суґуха ж залишився. Хітомі повернулась у свою кімнату. Відкривши шафу вона побачила купу нових красивих речей. Все було акуратно розкладено по шухлядках і поличках. На вішаках висіли сукні. Вона довго копирсалась доки не знайшла піжамку.Вона була доволі дитячою. Піжама була схожою на суцільний костюмчик кота. Дівчина бачила схожі в магазинах , але вони були занадто дорогі для її бюджету. Взявши піжаму та рушник наша гг пішла шукати ванну,  яка виявилась у її кімнаті. Там вона зробила всі водні процедури та поставивши речі у шафу лягла в голубеньке ліжко. Вся її кімната була голубою. Це була її мрія ще з самого дитинства. Колись у неї була власна кімната, власна голуба кімната. Але після смерті батьків вона забула про всі грошові блага. Вона картала і винуватила себе за їхню смерть. Це ж вона побажала їм її, смерть. Після цього єдине що залишилось у неї голубого - це очі. Такі ж лагідні як і у батька. Про маму нагадувало золотаве волосся.
" Чому ж? Чому ж доля так "нагородила" лише мене? Все! Відкинь усі думки! Спи! Але чому Суґуха не зреагував на те що я не залишилась з ним? Невже я й справді йому байдужа?" З такими думками Хітомі і поринула у сон. Зараз перейдемо до ще одного персонажу.
Кімната Рокеро.
Він сидів за столом.
" Хто? Хто б міг таке зробити? Це має бути людина яка може перетворюватись! А може варто розглянути варіант , що це зробила Хітомі? Ні, точно ні. Вона ж взагалі магією не володіє. А може це її близнючка? Ні, вона ж одна у сім'ї. Яке ж безглуздя лізе мені у голову. Хто любить жартувати і уміє перетворюватись. Може Керо знову виліз назовні. Ні, у мене точно усе під контролем. Принаймні я надіюсь що це так. Що ж, є один такий кадрик. Локі. Так це точно він. Завтра ми з Хітомі прийдемо у гості до Скандинавців. Стережіться!" Подумки вигукнув Рокеро і незчувся як заснув на столі. Карі оченята самі замкнулись,дозволивши каштанові кучерям розплистись по столу. В такому стані він виглядав таким беззахистим. Так,навіть мускули та сутулі брови не наводили страху.