**Наступний день, середа** Я прокинулася на велике здивування легко, і з радістю почала збиратися до школи. Погода сьогодні була пасмурна, але ця погода - моя улюблена, вона мені по душі) Я прийняла душ та одяглася, сьогодні мій вибір був ось таким
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Я побігла донизу, поїла і поїхала до школи. В дворі мене зустріла Мег. Там стояли лосі та вовки і щось дуже бурно обговорювали. Ми з Мег підійшли поближче. -Що за нафіг, Роберт? Якого ви б'єте наших? Ми заключили мир! -Я і ти? Мир? Ніколи! Ти повірив моїм словам, як лошара, і взагалі, останні 2 тижні ти ведеш себе занадто мило та по-доброму. Що з тобою сталося? Все життя ти був самозакоханим нарцисом, який окрім себе нікого не бачив, може ти закохався?- запитав у нього головний лосів Роберт. -Може не тобі вирішувати хто закохався, а хто ні? Кароче, чекаю за містом після уроків, поговоримо без усіх. Тільки без ножів, не як минулого разу.- сказав Мітчел, і вони з вовками пішли. -Ого, та в них буде справжня стріла,- сказала Мег. -І ми також там будемо,- відповіла я, і пішла до класу. -Щооо? Аврора, ти шуткуєш?- наздоганяла мене Мег. -Я схожа на людину, яка сміється? -Та ладно, ось яку Аврору я знаю, і ось, яку Аврору я люблю. Ми пішли до класу і просиділи всі 7 уроків. Мітчел зовсім не був схвильованим, як наче він не на бійку йде, а на побачення. Вкінці уроків, вовки сіли до машини та поїхали (до речі, у кожній з банд було по 5 хлопців), а ми з Мег поїхали за ними на моєму мопеді. Перед цим, ми заскочили до мене додому, і я взяла пістолет, я незнаю, навіщо. Ми загубили їх по дорозі, адже відстали, але, на щастя побачили лосів, та попрямували за ними. Вони зупинилися біля якоїсь поляни, де їх вже чекали вовки. Ми заховалися в кущі, та спостерігали за ними. -Ну що тобі, Мітчел?- нагло з насмішкою сказав Роберт. -Я попереджав, не лізти до моїх, шо це був за нафіг? Андре тепер в лікарні лежить. -Багато балакав Андре ваш,- сказав ще хтось із лосів, здається, Джордж. -Що? Та він найкраща людина, яку я зустрічав, він вам і слова не сказав!- крикнув Пол, вони з Андре кращі друзі. -І тут гоміки!- крикнув Лерд, але недослухавши його, Пол вже збив з ніг хлопця. Раптом, усі лосі дістали ножі з карманів, і вовки відійшли назад. -Я так і знав, але не взяв з собою ножа, думав, ти змінишся, але ні, ти залишився таким ж падонком, ну що ж, п'ятеро проти чотирьох, з ножами, дуже чоловічий вчинок.- сказав Мітчел. -Я тебе зараз... -Стоп!!!- я вибігла з кущів разом з пістолетом. -Аврора?- сказав Мітчел. -Покиньте ножі, або я вистрелю. Покиньте ножі! Ти знаєш, Роберт, я вистрелю. І мені все одно, чи посадять мене чи ні, і що зі мною зроблять, але якщо ти не викинеш ніж з своїх сраних рук, я вистрелю прямо тобі в бошню, і навіть не гляну, коли вона буде пробита наскрізь. -Оце баба!- сказав Торен(вовк). -Ладно, ладно, я викину, цього ножа, ось, рада? Лосі, викидайте, і пішли,- сказав Роберт. -І так, Роберт, ти найгірший хлопець, якого я коли-небудь зустрічала, ти просто дно. Я розкажу всім у школі, те, що було тут. -Ніхто тобі не повірить. -А от і повірять,- вибігла з кущів Мег з телефоном у руках,- все записано ось тут, і те, як ти її злякався, також. -Бляяя. Війна ще не закінчена!- сказав він, і лосі пішли.
