Покохати

∆6∆

-Ну і навіщо ти це зробила?- грубо запитав мене Мітчел.- А якби в них теж був пістолет? Вони б не подивилися, що ти дівчина, вистрелив тай усе. Ти підвергла себе на небезпеку. Навіщо?
-Клааас. Ні, щоб сказати "Дякую Аврора, якби не ти, ми б поздихали" то ні, ти мене ще звинувачуєш у чомусь?Невдячний!- крикнула я, та пішла звітди, до свого мопеду, за мною пішла Мег.
-Стій Аврора! Вибач, я не хотів, просто, якби вони щось зробили з тобою, я ніколи б це собі не пробачив.- побіг за нами Мітчел.
-Відстань! В мене в руках пістолет, ти не забув?- я сіла на свій мопед, Мег сіла позаду мене, та я завела мотор.
-Дякую,- сказав Мітчел.
-Ага,- сухо відповіла я, та ми поїхали.
POV Мітчел
Оце я дебіл! Знову все зіпсував. Я повернувся до хлопців.
-Нє, ну це було шикарно,- сказав Торен.
-Даааа, вона агонь,- погодився Пол.
-І з чого б це вона? І як вона нас знайшла? Да, такій пропадати не можна, давай її візьмемо до себе, у вовки?- сказав Торен.
-Щооо? Дівчина поміж хлопців?- обурився я.
-Да чого, давай, вона буде виручати нас, це ще та краля,- відповів Келвін.- А її подруга, Мег, взагалі бомба.
-Я теж за, і Андре, впевнений, теж,- сказав Пол.
-Лаааадно.- я закотив очі.- Все одно вона не погодиться, тому...
-Чого це?- перебив мене Келвін.
-По-перше, вона на мене образилась, по-друге, вона не буде робити тату, а без нього я не приймаю, а по-третє, їй це не потрібно.
-Вона дівчина, можна їй тату й не робити,- відповів Келвін.
-Побачимо,- сказав Пол.
-Ну все, поїхали,- сказав Торен.
POV Аврора.
Ми приїхали, я завезла Мег, і прийшла додому. Увесь вечір я дивилася серіал, і думала про те, що сказав Мітчел. Я спасла його і вовків, а він на мене тільки накричав, і дякую сказав тільки після того, як я йому це сказала. Так, дійсно нарцис. Навіщо я взагалі їх рятувала? Хоча, якби не я, їх би не було в живих.
*Четверг*
Зранку я прокинулася від того, що мене хтось будив лоскотками. Це була мама.
-Доброго ранку, соня. До тебе Мег прийшла.- сказала мама
-Ого, так рано? Ну добре, скажи, хай заходить.- я ще не повністю прокинулася.
-Добре.- мама зачинила двері за собою.
Через дві хвилини в кімнату зайшла Мег.
-Привіт, перевір свою пошту.- занепокоєно сказала Мег.
-Привіт, а що таке?
-Перевір.
-Ну добре,- я відкрила ноутбук,- що тут у нас? Одне нове повідомлення від невідомого, "Привіт, крихітко, ой, не треба було тобі починати цю війну, не треба було. Скоро ви отримаєте по заслугам. І лиш спробуйте комусь сказати, вас не буде в живих. Цілую. Чекай мене..."
-О, мій Бог, це лосі. Як думаєш, вони брешуть? Просто залякали?- запитала я.
-Та ні, навряд чи, виглядає дуже правдоподібно.- Мег показала екран свого телефону, де було точно таке ж СМС.
-Ладно, зачекай мене, я одягнуся і підемо.
-Ага.
Я зібралася та одягла ось це

Я не фарбувалася та зробила хвоста.
Ми поїли та побігли до школи. В класі були вже майже усі. Я побачила Мітчела, він говорив з Келвіном, що був повернутий до нього.
-Ти будеш з ним говорити?- запитала Мег.
-Звичайно, ні, ходімо.
Я підійшла до парти, виклала свої речі, та сіла.
-Привіт,- сказав до мене Мітчел. Я промовчала, і побачила як Роберт підмигнув мені. Це побачив і Мітчел, але я швидко відвела голову.
- Пробач, Аврора, я просто психував дуже. Дякую вам велике.
-Ого, ти вмієш дякувати та вибачатися? Неочікувано.
До класу зайшов учитель, та перервав нашу бесіду.