-Еей, ти не повинен вибачатися за моїх батьків. Вже скоро я покину цей будинок, а вони навіть оком не моргнуть. Яка різниця, є я, чи немає мене. Я звикла. Розкажи краще про своїх батьків, хто цей чоловік, який вигнав нас?
-Це мій вітчим, я ненавиджу його, він ненавидить мене. В нас все взаємно.
-А мама?
-Мама? Вона не пам'ятає, мабуть, як мене звати. Ми навіть не бачимося, і це класно. Ніхто тебе не контролює, ти вільний.
-В нас схожі ситуації, але в тебе трохи гірше, хоча, яка різниця. Наші батьки мудаки. Ну ладно, будеш спати на підлозі, добре? Просто у гостьовій ремонт.
-Без проблем.
Я дала Мітчелу постіль, забрала матрац з гостьової кімнати, та пішла до ванної кімнати. Прийняла душ, зробила маску та вийшла з кімнати в одному рушнику, забувши про мого гостя.
-Уау, ти вже так швидко мені віддаєшся?- майже ржав Мітчел.
-Бляяя, ти мене не бачив!- я забігла до ванної кімнати та переодяглась в шорти та топік. Я вийшла з ванної.
-Ні слова, Мітчел, ні слова.- сказала я, знаючи, що він щось таки скаже. А він просто ржав.
-Лягай вже спати, дурак блін.
-А ти?
-Я зараз через 15 хвилин знімлю маску, і також піду.
-Бля, нащо тобі маска? 5 годин ранку! Ти шо? Здуріла? Спи вже.
-Так, давай, не біси мене.- відповіла я. Він крутився усі цих 15 хвилин, я пішла знімати маску, а повернувшись, побачила, що він спить на моєму ліжку.
-Ох, дурачок.- я лягла біля Мітчела, повернувшись до нього спиною.
*12:55*
Я прокинулася через те, що мені стало важко дихати. Ледве перевернувшись я побачила Мітчела, який майже повністю накрив мене своїм тілом. Як він посмів?
-Ей, Мітчел! Мітчел, блін, вставай з мене! Мітчеел!- ця туша навіть і оком не моргнула.- Міітчеел! Ну прошу, Мітч, я задихаюсь вже! Мітчел, я реально! Я реально задихаюсь!- я спробувала його перекинути з себе.
-Та чого ти так кричиш? Я ж сплю!- він зліз з мене та повернувся спиною і знову заснув.
-Серйозно? Нічого не сталося!?
-Ну будь ласка, дай поспати, не кричи.
-Задовбав,- пробурмотала я і вийшла з кімнати. Я зайшла до ванної кімнати, вмилася, почистила зуби та причесалася. Вийшовши в коридор і зайшовши в кожну кімнату, я зрозуміла, що батьків немає вдома. Раптом, мій телефон задзвонив.
-Алло?
-Привіт, доня, ми поїхали до Таїланду на три тижні, ти ж не проти? Гроші ми переведемо тобі на картку.- почувся голос мами.
-І ви не сказали мені? Мам, ти серйозно?
-Ти теж хотіла з нами?
-Ні, але ви могли б мене повідомити.
-Не злись.
-Ладно, приємного відпочинку, татку привіт.
-Добре, пока доню.
-Бувай.
"Мдаа, що робити всі ці три тижні одній в будинку?"- промайнуло в мене в голові. Взагалі, я була дуже розчарована тим, що мої батьки навіть не повідомили(!) мене про те, що вони їдуть до Таїланду. Я швидко викинула це з голови і пішла готувати сніданок. Мені захотілося приготувати щось смачне та просте, але ніяк не могла придумати. Але, все ж я зупинилася на бутербродах. Це не були звичайні бутерброди з ковбасою чи щось таке. Я зробила два бутерброди з авокадо, ще два з авокадо та маленькими яєшнями на них, ще два з авокадо та бобами, і до цього приготувала вівсянку з полуницею та бананами. Я подивилася на годинник, було 13:34, а я тільки снідатиму. Нічо так. Але все ж, я вирішила почекати Мітчела. Я чекала хвилин 15, і нарешті, наш король спустився! Він був лише в боксерах і ооо, як це було секасно, але я одразу відволіклась від цього.
-Алілуя!
-І тобі теж доброго ранку, Аві- закотив він очі.
-Як ти сказав? Аві? Ти серйозно?
-Так, а що? Так угарно, Аві,- він посміхнувся.
-Не називай мене більше так! Бо не дам їсти,- насупилась я.
-Лаадно, давай їсти,- сказав він.- я голодний, як вовк.
-Ось, це тобі, може це не так круто, як готує тобі ваша хатня робітниця, це все, що було, шо маємо, то маємо,- сказала я, подавши йому їжу.
-Та ні, класно,- він спробував,- оо, дуже смачно.
-Дякую.- посміхнулася я. Ми почали їсти.
-Ну все, не хочу сидіти в тебе на шиї, піду я.- сказав Мітчел і встав з-за столу.
-А де ти будеш жити? Хлопці ж не можуть взяти тебе.
-Незнаю, мабуть номер в готелі зніму.- тут, йому прийшла СМС. Він глянув на екран і вираження його обличчя одразу ж змінилось.
-Сука. Він думає що тим, що він заблокував мою карту я прибіжу до нього на задніх лапках? Ага, хєр йому.
-А де ж ти жити будеш? В тебе вже не має грошей.
-Шось придумаю, не переживай.
-Я тут подумала. Мої батьки поїхали на три тижні до Таїланду, а я вдома одна якось не маю бажання залишатися, якщо хочеш, можеш пожити в мене.
-О, Аві, клас. Дякую, я тобі потім віддам гроші.
-Хах, гроші? Серйозно? Мені вони не треба.
-Не паяснічай. А де в тебе ванна кімната?
-По коридору до кінця і направо.
-Дякую, можна я прийму душ?
-Так, звичайно.
-Дякую за сніданок,- він вийшов з кімнати.
Ну, а що? Мені так хоча б страшно не буде. А все ж, він добрий. Це мабуть єдина банда, яка добре відноситься до інших людей.
І я в роздумах про наступні три тижні пішла мити посуд.
