На вулиці скрізь тихо. Все змертвіло враз,
Лиш Мері-крихітка гуляє вільно містом.
Жилізная корона, наче сяй-алмаз,
На шиї забриніло легкеє намисто.
О, що з тобою стало, в чім твоя печаль?
І хто змінив тебе на холод чорно-білий?
Благаю, пригорнися, бо обійме жаль,
Що йдеш прямісінько до Темені в могилу.
Ой, вибач! Каюсь! Низько в ноги поклонюсь!
І як я міг! Я яму сплутав з твоїм троном!
В очах темненьких клич чи мертва суть,
Додолу сиплеться, неначе долі гроно.
О горе, досить! Вже дивитися не можу:
Вклоняєшся, складаючи присягу відьмам!
Не плач лиш тільки: сльози ці не допоможуть,
Порвуть єдину душу, що лишилась рідна.
YOU ARE READING
Жмут попелу
ПоэзияКнига, знайдена десь на землях Сонячного Королівства. В ній невідомий досі бард записував свої пісні. Його твори все ще збираються, аби увіковічнити його слово. По факту: вірші на тему світу Тиші авторки Редгрейн Лебовскі. Якщо ще якийсь вірш або пі...
