У цьому розділі ви дізнаєтеся, що ж відбувалося з усіма героями на прогулянці і вдома😏
Приємного читання😉
--------------------------------------------------------
Pov. Джин і Сону.
Що ж думаю почнемо ми з Джина і Сону і, якщо ви пам'ятаєте то вони пішли у кіно. Все почалося, як тільки вони сіли на свої місця. Довелося почекати поки включать фільм і тому подібне ну, і так пройшло 20 хвилин.Сону:Блі-і-ін, мені вже надоїло чекати!-і тут Сону глянула в середину пачки в якій вже не було попкорну.-Джині йди купи попкорну будь-ласка, бо я вже увесь з'їла.
Джин:Ось їж мій.
Сону:О-о-о, дякую!
І тут почався фільм все починалося також нормально і тут раптом у голову Сону летить пачка з попкорном.
Сону:Ай!
Джин:Це хто зробив?
Голос з залу:Ей, скажи своїй шкурі, щоб голову опустила, а то не видно нічого!
З залу прокричав здоровий мужчина мускулистої форми.
Джин:Що ти там в'якнув?! На себе подивися!
Мужик:Ти нариваєшся?!
Джин:О ні це ти нариваєшся!
Сону:Джині не треба давай просто продовжимо дивитися фільм.
Джин:Ти горила ,а ну ходи вийдемо!-прокричав тому Джин вже не слухайчи Сону. Він був дуже злий і серьозно настроєний ,як не як образили його дівчину і Джин повинен встуритися за неї.
Мужик:Ну ходи суслік.
Сону:Джині!..
Люди сидячі в залі споглядали на це видовище фільм вже не був цікавий. Почалася бійка. Незважаючи на те ,що мужик з залу був мускулистої тілобудови Джин ні трішечки не злякався. Почалася бійка деякі з глядачі в залі почали їх розіймати ,а деякі покликали охоронців і в кінцевому результаті Джина , Сону і того мужика вигнали з кінотеатру.
Сону:І для чого ти поліз до нього?
Джин:Я не міг позволити цьому придурку знущатися над тобою! Ааай!-Джину добряче дісталося від того чоловіка. Фінгал під оком був підтвердженням але Джин також дав йому хороший урок залишивши пісоя себе на його фізіономії зламаний ніс і також фінгал під лівим оком.
Сону:Джині-ти мій дурачок.-та ніжно провела по його щоці своєю рукою і додала:-Ходи краще додому.
ВИ ЧИТАЄТЕ
♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡
FanfictionДень починався спокійно, але раптом: М:Андріано, вставай! Скільки можна спати?!-кричала на доньку мама. Я:Але сьогодні субота...-відповіла сонно та. М:Через півтори години приїдуть гості! Я:Ну, то вони почекають... Я сумніваюсь, що їм моя присутніст...