Продовдення
Усі хутчіш побігли плавати і з'їжджати з гірок і тому подібне...
--------------------------------------------------------
Pov. Яна і Чімін.Чімін все тягнув Яну за руку і вів у своєму напрямку допоки дівчина сама не зупинилася.
Яна:Чімін!
Чімін:Що?
Яна:Куди ти мене тягнеш?!
Чімін:Я ж сказав зараз побачиш просто ходи за мною.
Яна:Чомусь мене це лякає.
Пройшовши ще пару кроків вони зупинилися навпроти тунелю ,який вів на гору. Сам тунель був у вигляді серця і пояснювати думаю не потрібно для кого саме створений цей тунель(а хто не зрозумів то цей тунель створений для парочок таких ,як Яна і Чімін😂). Йдучи в самому тунелі можна було впасти тому ,що там було досить таки темно але пройшовши далі вже виднілося світло(в кінці тунелю). Гірка у вигляді довгої закрученої у спіральку трубу у кінці ,якої ти як пуля вилітаєш прямо у басейн з матрасами у вигляді сердечок.
Чімін:Давай з'їдемо разом!
Яна:Ні я звісно не проти але ми ж по ідеї повинні на чомусь з'їжджати чи не так?
Чімін:Не переживай тут є спеціальні круги на двох.-сказав той взявши один з таких кругів.
Яна:Окей хто сидітиме попереду?
Чімін:Ти.
Яна:А чому саме я? А може давай ти?
Чімін:Я дівчат пропускаю.
Яна погодилася з цим рішенням і сіла попереду хлопця. Круги у ,які вони обоє вмостилися були круглої ,як раніше сказано форми з невеликими чорними ручками побоках. Круги були блідувато-жовтого кольору з чорними полосками з обох боків.
Чімін:Готова?-запитав той тримаючись за трубу ,яка була над початком довгої труби.Яна:Так.
Вони поїхали крапельки води летіли в очі але це було ніщо порівняно з тим наскільки швидко вони їхали в трубі. Яна леть вже не лежала на Чімінові ,а той намагався втриматися і не полетіти назад і не гримнутися головою.
Яна:Чімін я більше тебе не послухаю!-прокричала та намагаючись втриматися ща ручки від круга.
Чімін:Яна це тільки початок!
Яна:Всмиииииии!!!-і тут почалися різкі завароти від ,яких парочка ледь не перекинулася. Чімін вже ледь не лежав ,а Яна на ньому.
ВИ ЧИТАЄТЕ
♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡
أدب الهواةДень починався спокійно, але раптом: М:Андріано, вставай! Скільки можна спати?!-кричала на доньку мама. Я:Але сьогодні субота...-відповіла сонно та. М:Через півтори години приїдуть гості! Я:Ну, то вони почекають... Я сумніваюсь, що їм моя присутніст...