♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡

♡6♡

17:00.
Парк атракціонів - це саме те місце де можна відпочити на повну, повеселитися, поїсти солодкого і загубитися, що саме я і зробила😑
-------------------------------------------------------------
Прийшовши у парк я одразу ж хотіла глянути на гірки які тут були.Високі і довгі такі, як я і люблю.НамДжуну, як на диво вони також подобалися  тому я не впустила можливості попросити його покататися на них.З нами пішли ще Віка, Юля, Хосок і Техьон, а от інші вирішили піти на спокійніший атракціон.
Яна:Ну і на який атракціон можемо піти?
Божена:Яна тут їх дофіга вибирай любий!
Мері:О-о-о! Я знаю куди ми можемо піти!
Чонгук:Я також, тому пішли.
Мері:Еееее куди?
Юнгі:Я здається здогадуюся куди вони йдуть.
Через пару хвилин вони стояли біля атракціону під назвою "Сонний спуск".
Божена:Серйозно?І, що це за атракціон?
Яна:Я тако ж такий в перший раз бачу.
Мері:Чогук скажи мені чесно ти, що мої думки читаєш?
Чонгук:Ні це просто доля підказує нам одну думку.-сарказтично відповів він.
Мері:Не смішно!
Чімін:Давайте вже заходимо, а то зараз усі містя займуть!-підштовхував усіх Чімін.
Невстигли дівчата і слова сказати, як вони вже сиділи за одними із сидінь і прищіпнутими пасками безпеки.
Яна:А можна питання?
Чімін:Звісно, питай.
Яна:У чім суть цього атракціону "Сонний спуск"?
Чімін:Зараз сама усе дізнаєшся.-він весело і водночас ніжно усміхнувся.
Чонгук:Мері, а ти не боїшся?
Мері:А чого тут боятися це ж зовсім не страшно.
Чонгук:Так?Ну, ну ми це ще побачимо.О слухай, а давай поспоримо?
Мері:Давай, а на що?
Чонгук:Ну...-той хитро усміхнувся.-На поцілунок.
Мері:Щ...що?!Ем...ну...я...
Чонгук:Боїшся?
Мері:Ні!Гараз споримо!
Чонгук:Гаразд, якщо ти усю поїздку не будеш кричати, тоді я куплю тобі все, що ти захочеш, а якщо ти хоча б подаш маленький крик, тоді ти повинна будеш мене поцілувати.
Мері:Г...гаразд...
Чонгук:Юнгі розбий!
Коли Юнгі розбив руки Чонгука і Мері це був початок спору.І в це й ж момент сидіння дьорнулися і вони почали повільно підніматися угору.
-------------------------------------------------------------
"Сонний спуск"-це мій вигаданий атракціон.Це атракціон на якому ти повільно піднімаєшся угору, а коли доходиш до вершини то різко з усієї швидкості летиш униз.
-------------------------------------------------------------
Тим часом НамДжун, Хосок, Техьон, Юля, Віка і Андріана вже сходили з гірок на яких вони прокатилися.
Я:Це було круто!-прокричала Андріана.
Віка:Це було не просто круто, а бомбезно!!!-підтвердила думку Андріани Віка.
Юля:Я хочу ще раз!-прокричала Юля глянувши на Техьона.
Техьон:Всього хорошого по чуть-чуть.
Хосок:Хах гляньте, а це часом не наші там піднімаються на "Сонному спуску"?
Я:" Сонному спуску"? Що це?
НамДжун:Це так називається атракціон коли ти повільно піднімаєшся угору, а потім різко з усієї швидкості летиш униз.
Я:Ухти!
НамДжун:Це страшнувато для тебе буде, тому навіть і не думай туди піти.
Я:Облом!Ну, а може?!
НамДжун:Ні.
Я:Ну будь ласка!
НамДжун:Я сказав ні.
Я:Ну пліз!
НамДжун:Нєа.
Я:Ну Моня!-в цей момент я прикрила рукою рот і почервоніла.
НамДжун:Що...що...Як ти там мене назвала?-допитливо запитав він.У його голосі були нотки зацікавленості і здивування.
Я:Ніяк...О-о-о, я згадала, що я хотіла ще солоний попкорн.-я швидким темпом попрямувала в пошуках попкорну.
НамДжун:Андріано зачекай!-НамДжун побіг за мною.
Юля:Куди ці двоє пішли?
Віка:Яка різниця, хай собі йдуть закохані.
Хосок:Віка ходи погуляємо.-Хосок узяв Віку за руку.
Віка:Тобто?
Хосок:Ну так ми ж з тобою теж закохані от я і подумав, що було б не погано прогулятися разом...у двох.-він усміхнувся.
Віка:Хосок, киця моя, іди ти в баню!
Хосок:Киця?
Юля:О-о-о, наші вже виходять!
Підбігши до них можна було побачити:
1.Яну, яка тримала Чіміна за руку, а той вдавав вигляд, що йому не боляче.
2.Веселого Юнгі і життєрадісну Божену.
3.Почервонілу Мері і щасливого Чонгука(ну я думаю ви здогадалися чому усе так😏).
Техьон:Вам здається дуже було тут весело.
Яна:Ага...д-д-дуже...
Чімін:Яна...я звісно ж не проти, що б ти мене тримала за руку але такими темпами ти мені її зараз зламаєш...-ледь говорячи промовив Чімін.
Чонгук:Ну, що Мері хто у нас тут переможець?
Мері:Ти виграв бій але ти не виграв війну!!!
Чонгук:Війна війною, а от ти проспорила, тому, я чекаю.-він нахилився до дівчини.-Але от сюди.-і показав вказівним пальцем на губи.
Віка:Та-а-ак, а тепер поясніть мені, що у вас тут твориться?!
Божена:Віка дай телефон я повинна зазняти цей момент, а до речі, де Андріана?
-------------------------------------------------------------
Я бігла прямо в пошуках попкорну?Ні я просто хотіла відірватися від НамДжуна, який біг за мною.
(Твою ж!!!Як я могла так сказати?!Чому я це сказала?Чому мені взагалі це у голову прийшло?!Як я тепер НамДжуну в очі подивлюся?)- сказала я в думках.
Поки я бігла і роздумувала над своїм незручним вчинком я забігла невідомо куди.Це був якийсь темний провулок і він вів просто прямо у невідомому напрямку.Я не довго роздумуючи попрямувала прямо і через 20 хвилин я вийшла на головну площу міста.Я була в цей момент дуже налякана.По-перше
кругом одні незнайомі для мене люди, по-друге я в незнайомому для мене місці, по-третє я ще й до того ж не взяла окулярів(для тих хто не знає я ношу окуляри для зору, а коли я без окуляр то ясне діло я дуже погано бачу і невпевннно себе без них почуваю).
Я подумала, що варто б було повернутися назад але було вже пізно.Я остаточно загубилася.
(Так Андріано заспокійся усе нормально дихай глибоко.Веди себе так наче усе нормально хоча усе ніфіга не нормально!!!Блін для чого я втекла від НамДжуна?!Якщо б не утікала не була б зараз тут!Точно я йому подзвоню!
Ні, ні, ні, тільки не це будь ласочка не виключайся!Розрядився... Чудово...
Так Андріано тільки не плач тільки, не плач!Усе буде добре!) - заспокоювала я себе.
Я сіла на одну з лавочок, яка була на площі.
-------------------------------------------------------------
Божена:Вона не бере трубку!-схвильовано сказала Божена.
Віка:Ну, і де вона може бути?
Мері:Може вона пішла додому?
Юля:Ага вже!Вона типу знає, де будинок знаходиться!
Яна:О хлопці ідуть!
Чімін:Її ніде немає.
Юнгі:Ми усе обдивилися тут від Андріани ні сліду.
НамДжун:Пробували подзвонити?
Божена:Поза зоною.
Хосок:..і що тепер робити?
Чонгук:Шукати!
НамДжун:Ні тут її точно немає нам треба оглянути інші місцевості.
Мері і Юля:То йдемо шукати!
Всі розійшлися по командам.Мері і Чонгук, Віка і Хосок, Яна і Чімін, Божена і Юнгі, Юля і Техьон і один НамДжун.
-------------------------------------------------------------
19:05.
Вже підвечірок, а я досі сиджу на лавочці і просто не знаю куди дітися.На площі майже нікого немає, що є дуже дивним, адже вечорами люди повинні найбільше гуляти.
Сидячи на лавочці я роздумувала, як я вже буду ночувати на вулиці.Мені було холодно і страшно.У мене була тільки одна думка у цей момент, щоб НамДжун забрав мене звідси і чим скоріше.

Ось така главушка😇
Давно не писала каюсь😅
Завтра буде нова ,ну постараюся завтра написати і викласти😁
Чекайте😉