"Only my"

Частина 4 ♡

Юнгі побачив Чіміна,який солодко спав. Це було настільки мило,що в Юнгі появилася усмішка.Він тихо підійшов і сів на ліжко. Правою рукою він дотронувся до лиця Чіміна і легенько гладив.

-Ти такий красивий і милий.-пробубнів Юнгі собі під ніс.

-Дякую.-відповів Чім Чім.

-Емм... Я тут...ну.. Ок я піду.-сказав Юнгі і швидко вийшов з кімнати,навіть не вийшов, а вилетів.-Святі тапки!Блін!! Айй. Надіюся він  швидко забуде про те що я сказав.

РАНОК 10.00

-Хто приперся сюди самого ранку?-казав Юнгі вставаючи з дивану і йдучи відкривати вхідні двері.

-Привіт, Юнгі~я!!-сказав друг Юнгі.

-Чого ти так рано приперся?Смерті захотілося!? Я ж казав, щоб ти прийшов в обід! -кричав Юнгі.

-Спокуха. В мене є чотири пляшки алкоголю. Ну але якщо ти не хочеш, то я піду до інших і вже з ними нап'юсь.-відповів друг.

-Стоппп!! Куди зібрався? Заходь і йди на кухню.- сказав Юнгі закриваючи двері.

Хлопці сиділи за столом і пили свій алкоголь. Проте Чімін не знав,що до Юнгі прийшов його друг. Чімін був голодний і вирішив спуститися по сходам на кухню і перекусити.
Спускаючись він почув розмову двох хлопців,а саме Юнгі і ще когось.

-А хто це в нас тут такий красивий?-спитався друг Юнгі.- Доречі, я Чон Чонгук. А ти?

-Я Чімін.- сказав Чімка і пожав руку Чонгука.

-Булочка.-говорив Чонгук і посміхався. Від таких слів  Чімін почервонів і хотів вже йти в свою кімнату  забувши про те чому він спустився.

-Стій. Посиди з нами, я хочу тебе взнати поліпше.-сказав Чонгук і протягнув бутилку Чіміну.

-Я не п'ю,дякую.

-Бозєєє. Хватить так смущатися,це дуже красиво. -Чонгук посміхнувся і продовжував дивитися на Чіміна.

-Чуєш, Чонгук, можна тебе на декілька слів?-спитася Юнгі.

Юнгі і Чонгук вийшди в двір. Чонгук замітив,що Юнгі був трошки злим і невеселим.

-Не забувай,що Чімін мій. І не говори йому такі слова. Ясно? -сказав Юнгі.

-Де на ньому написано що він твій? Боже, Юнгі, ти зним побавишся і викінеш. Ти зробиш з ним так,як і з іншими. Чому ти не можеш віддати його мені? Можливо він мені сподався по-справжньому,не так як тобі.-почав говорити Чонгук.

-Рот закрив!Тобі  не ясно? ВІН МІЙ! І яка тобі різниця чи я його потім викину як всіх інших шлюх чи ні? Знайди собі іграшку і бався з нею. Я не буду тобі казати, що робити з нею,а що ні!- криком говорив Юнгі.

-Я не хочу,щоб ти спортив і його життя! Ти думаєш в людей немає почуттів? Думаєш,їм не боляче після того, як вони дізнаються,що були лише іграшкою для тебе!? Тому я і хочу забрати його собі! Я не хочу,щоб він мучався як  ті, які були використані тобою! Скоро він буде моїм,побачиш!- Сказав Чонгук розвернувся і пішов до свого дому.

Юнгі в цей момент їла злість. Коли він зайшов будинок він побачив Чіміна,який сидів в кухні за столом і доїдав канапки. Він підійшов до нього,взяв за ковту і потянув в свою кімнату. Кинув Чіміна на ліжко і навис зверху.Він почав зривати з Чіміна ковту. Чімін був дуже наляканий,він весь трусився від страху і з очей полились сльози.

-Ю..Юнгіі... Я тебе прошу...не тр..еба...-запинаючись говорив Чімін.

Юнгі не звертав на нього уваги і продовжував своє діло. Він почав цілувати шию Чімки.Але коли він побачиш сльози Чіміна швидко зупинився і подивився на нього.

-Юнгі.. Будьласка...пе..рестань...-тихо сказав Чімін захльобуючись в своїх сльозах.

В серці Юнгі щось кольнуло і він зрозумів,що робить не те що потрібно. Юнгі встав з нього і сказав.

-Чіміна, вибач..Я хотів сказати,що люблю тебе і я....