Виявилось, я прокинулась о 14:30. І це стріляв Костя, він просто стріляв з другом у мішень. Та вони не очікували що буде настільки голосно.
- Ти що тут утворив? Я майже не наклала у штани. Так не можна лякати- кричала я Кості б'ючи його по кубиках пресу
- Тихо-тихо. Заспокойся! - сказав Костя обіймаючи мене за талію щоб заспокоїти.- Тихо будьласочка. Ти ж просто налякана, навіщо так бити.
- Ну пробач! Ти сам винний навіщо стріляти?
- Так це я просто таке міні полюваня зробив. Я ж не знав що ти спиш.
- Ну гаразд. Ти зможеш мене дожому завести?
- Так. Зараз тільки переодягнусь та ключі від машини візьму. -після цих його слів він поцілував мене у лоб та пішов у свою кімнату.
От я уже біля свого будинку. Костя поїхав сказавши що через годину повернеться якщо щось не так адже у нього якійсь важливі справи. Відкривши жвері я не помітила батьків натомість мене зустріли тьотя та дядько. Я як звичайно пішла у свою кімнату. Але через 15 хвилин мене покликали та я спустилась на перший поверх.
- Кріс! У нас до тебе єсерйозна розмова
- Ну говоріть! Я вас слухаю.
- Зараз приїде одна людина...- почала тітка та затихла
- Та що ти з нею як з дитиною. Диви яка вже велика. Тітка хтіла сказати, зараз приїде хлопець він повинний зробити тебе справжньою жінкою- продовжив дядько , але його слова мене взагалі не втішили- А ось і його машина!
- Ви що взагалі здуріли...
Я не змогла закінчити розмову адже мене перебив дзвінок у двері.
- Ось і він.
Тут у двері зайшов....
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моє життя
Roman d'amourДівчина яку перевели в іншу школу повина захистити себе та свою честь. Головна місія провчитися останій рік(випускний) нармально та без проблем. Не закохатись, хоча це для неї так тяжко.
