● З лиця Кості
Я одразу кинувся на закинутий будинок з якого багато підлітків пригали. От на сьомому поверсі я бачу свою кохану.●
■ З лиця Крістіни ■
- Ну все ще один крок і це все закінчиться! - говорила я собі під ніс.
От і все. Я наважилась та уже зараз зроблю ось цей вихід.
Тут я відчуваю що мене за талію беруть сильні руки.
- Вспів!- прошепотів мені на вухо Костя.
Він відвів мене до своєї машини де посадив на переднє сидіння.
- І що таке трапилось, що на тебе таке найшло!
- А що? Батьки мене покинула, а ти відвернувся та покинув.
- Я тебе не покину. Я ніколи від тебе не відвернусь. Ти мене почула?
- Пробач! - сказала я коли Костя сідав у машину- А навіщо тобі мене в рятувати?
- Тому що я тебе кохаю! І не хтів втрачати дорогу мені людину.
Всю дорогу ми їхали мовчки. Костя мене завіз до себе додому.
- Пробач мене! Я не хотіла бути такою проблемою.- сказала я коли він заносив мене у будинок.
- Та нічого. Це я винний. Знаєш що мене у цій ситуації радує?
- Що? Я ж не екстрасенс щоб думки читати. Що тебе радує, у тому що ти мене врятував.
- Напевно те що ти пішки з костилями сама дойшла до того будинку. Тай сама дошкандибала 5 кілометрів.
- А що до тої будівлі 5 кілометрів
- Доречі твої батьки приїхали. Вони мене впустили у твій будинок.
- А ти зможеш мене завтра завести додому?
- Ну якщо ти так хочеш то відвезу. Але зараз тобі потрібний відповинок, візьми поспи хочаб трішки. А то взагалі невідвезу, а будеш тут жити вічно.
Цілу ніч я не могла заснути і тільки в 5 годин я почала спати. Але мій сон порушили якісь вистріли.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моє життя
RomansaДівчина яку перевели в іншу школу повина захистити себе та свою честь. Головна місія провчитися останій рік(випускний) нармально та без проблем. Не закохатись, хоча це для неї так тяжко.
