Дівчина яку перевели в іншу школу повина захистити себе та свою честь.
Головна місія провчитися останій рік(випускний) нармально та без проблем. Не закохатись, хоча це для неї так тяжко.
Дядя вийшов за двері а я так і залишилась лежати вся в сльозах. Блін чого саме зараз зі мною не має звязку з Костею. В кімнату зайшов Кирило. - Ну що почнемо? А кого я питаю? Всеодно будеш під мною. А подожди- он встав з ліжка та направився до дверей.-Дядь Ростик може ви приєднаєтесь я заплачу. - Ну гаразд раз заплатиш то можеш приєдноєаюсь. У кімнату зайшов мій дядько та почав з себе знімати свою футболку, а Кирило в той час уже був без штанів. Перший раз я так молиоась щоб мені зжали місце де годинник. До мене почав лізтицілуватись Кирило а дядько в той час хотів знімати свої боксерки. Як до мого тіла доторкались губи цього придурка, я молилась щоб хоча б хтось прийшов. Тут двері в мою кімнату вмбивають люди в формі. А за ними ідуть Костя та Артем. Перший раз я в реальності рада їх бачити. Дядько і Кирило лежали на землі, а в той час Костя звільнював мої руки. - Вибач що не попередили! - сказав він обіймаючи мене - Про що? - Про те що ми будемо слідкувати за тобою. - Дякую. Що врятували.- я поцілувала його в губи. У дверях мені поведнівся мій улюблений силует. Це були мої батьки. - Що тут відбувається? Кріс що з тобою? - Мам ! Тат! Можна з вами переговорити? - Так ходім вийдемо! - Я не надовго- сказала я Кості на вушко. Ми з батьками відійшли до іншої кімнати щоб поговорити. -Доню! Що тут відбулось? - Матуся, Татусь! Розкажіть мені будь ласка як ви познайомились з моїм дядьком Ростиком та тіткою Богданою!? - Доню. Ми уже давно хотіли сказати тобі. Діло в тому що вони не твої рідні тітка та дядько. Вони наші дуже близькі друзі. І коли у них зявилась дочка та у нас ти ми вирішили що будемо казати дітям про те що ми одна рідня. Коли тиждень тому зникла їх дочка ми вирішили щоб вони попіклувались про тебе поки ми не вдома. - Стоп! Мам! Їхня дочка зникла? - ТАК! Що з тобою відбулось? - Мам! Мені терміново потрібно піди. Я бистро побігла до Кості - Кость! Можеш взяти декілька своїх людей та поїхати зі мною. - Стоп! Куди? - Їхня дочка зникла тиждень тому. Я хочу перевірити їхній будинок. Мені вона як сестра не дивлячись на їхню поведінку. - Гаразд. Зараз поїдемо туди- сказав він беручи мене за руку.
- дЯКУЮ- Я ПОЦІЛУВАЛА ЙОГО В ГУБИ ТА ПОЧАЛА ПЕРЕОДЯГАТИСЬ( АДЖЕ ЦЕ ВЕСЬ ЧАС Я ХОДИЛА В СВОМУ ХАЛАТИКУ)
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Ну що поїхали. За нами буде машина це з роботи люди так що якщо щось знайдемо то можуть взагалі тих людей на довічне посадити. Ти точно впевнена що вона тут?
= Так. Вона зникла того тиждняя. А вони всі 8 днів були у мене.. Вони просто не могли так на відстані кудись її діти.
- Ну гаразд..Ходім. Там уже почали обстеження.
Ми зайшли у будинок та направились на 2 поверх. Поліцейські в той час передивились весь будинок.
- Костянтин! Нічого або нікого небуло найдено. Дім порожній. Мені шкода.
- Кость! - сказала я повернувшись до нього. На моїх очах вже були сльози
- Тихо! Маленька не плач! Можливо ти памятаєш якесь заховане місце?
