10.Потрібно забути...

822 47 9
                                    

І побачила Нейта ...

- Може вже перестанеш мене ігнорити і почнеш відписувати на мої повідомлення?! - мовив він.
- Ноу проблем.  - я взяла телефон , видалила його з чорного списку і написала:  " Йди нахуй!" і далі закинула його в чс.

Його телефон включився і він побачив моє повідомлення, я побачила його роздратований  погляд і чіткі скули, які напружились від його злості.

- Кейт,перестань харитись і поясни що сталось? - говорив він, а я в той час намагалась вийти зі столу але він схопив мене за лікоть і не дав цього зробити.
- Забери свою руку від мене і позволь мені, будь добрий, свалити  звідси, щоб тебе не бачити. - договорила я і підійшла  до бару, щоб розплатитись.
- Скільки з мене?
- Еммм...ніскільки , ваш рахуночок оплачений.
- Що ? Ким ?
- Ось цим молодим чоловіком. - відповіла офіціантка , показуючи в сторону Нейта.

Фак, і тут він гроші свого тата впихнув.

- Ти думаєш я не в змозі оплатити сніданок самостійно ?
- Ні , просто хотів тебе пригостити.- я кинула гроші за свій прийом їжі йому в лице і вийшла з приміщення.
- Кейт, зачекай, давай поговоримо.- сказав він і засунув гроші в мою сумку.
- Йди  говори зі своєю підстилкою.
- Щооо? Стоп. Ти про кого взагалі?
- Не строй з себе дибіла, я про ту з якою ти в кафе лизався пару днів назад.
- Це ... ти неправильно все зрозуміла, давай я все поясню.
- Ой , давай без цих стандартних фраз.
- Кейт , ти дійсно не так все поняла.
- Це ти не поняв, ти мене не за ту вважаєш! Да ти кончений самець, який думає, що достатньо пару жартів , щоб скинути з мене труси.
- Да що ти говориш? Я навіть не думав про таке.
- Серйозно ? Та зрештою пох. Просто якщо ти мене хоч трішки поважаєш, просто залиш мене в спокої !
- Кейт ! - крикнув він, проте я вже скрилась за кутом і направилась в ТЦ, щоб зустрітись з Кайлі.

По дорозі моя голова була забита думками про Нейта і всією тією фігньою , що відбувається, а точніше сказати відбувалась між нами.

Я дійшла до висновку,що краще забути про нього але це буде важко,оскільки я працюю в його кафе. Нічого, вперед Емілі,з високо піднятою головою, ти сильна і ти все зможеш!

Ось ми вже й закупились, я придбала кучу шмоток і все, я щаслива, тепер йдемо в якусь кафешку, щоб повечеряти.

Ось моє замовлення ⬇️

Ось моє замовлення ⬇️

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Назад дороги немаєWhere stories live. Discover now