Shadowhunters Endgame

Згадай...

Усе починається на тому місці, що закінчилось. Клері зустрілась з Джейсом. Але він знав, що у неї нове життя і нові друзі, і в неї все гаразд. Тому він не розкривав усіх карт.
—Хей ходімо назад—сказала Клері—тут холодно.
—Ти краще йди, а от мені вже час йти. Було приємно познайомитись...Клері.
Він усміхнувся та таємничо зник. Вона стояла на цьому місці ще з хвилин 5. І ось коли вона збиралась повертатись, вона побачила на землі стеле. Вона його підняла і з'явилось знайоме відчуття. В її голові уривками пройшлись моменти коли вона малювала собі руни...і тоді вона зрозуміла, що щось не так. Чогось не хватає...Дівчина вирішує дізнатись усе сама...
Цього вона повернулась додому, закрила усі двері та вікна, штори, бо якщо щось все ж таки було у минулому, то є люди які хочуть запобігти цьому.Випадково вона вдарилась об ніжку стола і на підлогу впала гора паперу. Тим часом як вона його збирала вона побачила малюнок, що малювала, перед 18 річчям, тоді коли була мама жива! Від спогадів вона хотіла розплакатись, але ось вона замітила, що вже десь бачила елемент малюнку, і тоді вона згадала, що у Джейса було таке татуювання на шиї! Після цього вона точно впевнилась, що зараз живе не своїм життям. Але щоб не привертати уваги, вона вдавала, що нічого не змінилось, а загадковий Джейс її давній знайомий.
Тим часом Джейс повернувся назад в інститут. Та розказав, що знову стежив за Клері, та вона його побачила і згадала ім'я!
—Можливо ти просто забув активувати руну?-запитав Алек
—Ні, я точно пам'ятаю , що активовував!-відповів Джейс
—Є багато варіантів чому так сталося, Джейс не бери до голови!
—Я не можу жити без неї— Сказав Джейс
— Ми всі хотіли б її повернути. Але ти знаєш,що якщо втрутитися може стати гірше.— Сказав алек — до того ж у неї чудове життя, де вона здійснила свою мрію поступивши до Академії мистецтв.
Тим часом Клері дісталась до магазину колишнього сутінкового мисливця, тобто мами Алека Ізі та Джейса—Маріз Лайтвуд. Дівчина не знала, що жінці відомо хто вона.
—Доброго дня, я—Кларисса Фрей.
—Доброго, Ласкаво просимо, я—Маріз Лайтвуд.Вам з чимось допомогти?
—Я знаю, що ви знаєте хто я, але я не знаю чи можна вам довіряти.
—Охх...Клері...звісно ти можеш мені довіряти, хоча ти мене не пам'ятаєш, але я тебе запевняю, що ти можеш мені вірити!
—Я не знаю яким боком мені це обернеться, але спробую.Але я теж запевняю вас, якщо ви мені нашкодите вам буде від цього гірше.
—Люба, у нас зараз тяжкі часи, та нові проблеми, а історію твого життя я тобі розказати не можу, ангели можуть розізлитись на мене...так як на тебе колись, ти буда дуже сміливою, і робила все, щоб врятувати рідних.
—Я хочу дізнатись своє минуле. Я на все готова
—Клері, ніколи не говори «Усе» це слово має велику ціну.
—Але справді я готова на у...
—Лоренцо!
—Хто?
—Лоренцо Рей—Верховний Маг Брукліна.Він тобі допоможе, ось адрес.
—Дуже дякую вам місіс Лайтвуд!
—Прошу, тільки бережи себе!
—Можете будь ласка нікому не казати, що я до вас заходила?
—Звичайно, до зустрічі!
—Бувайе!