Мій шкільний ворог - Чон Чонгук

Несподівана зустріч

- А щось не так? Джина не може зі мною спілкуватися?
- Звичайно ж може, просто з чого б це їй гуляти з тобою? Ти ж її ворог - сказав Хосок.
- Це все в минулому. За це літо ми досить здружилися з Джиною. Наші батьки нас помирили - сказав Чон. Я не була здивована таким діям Чонгука, тому просто не встрягала.
- Ваші батьки знайомі? - здивовано спитав Хосок. Він напевно зараз був дуже шокований.
- Так, знайомі.
- Це ж чудово! Тепер ясно де ти ціле літо була - точніше з ким - радісно хлопнула в долоні Сора.
- Це не те, що ти подумала... - а ось це вже мені не дуже подобається.
- Народ, раз вже ми тут всі зустрілися, то давайте пообідаємо разом? Тим паче, що ми з тобою не бачилися уже дуже давно - швидко змінила тему Сора. Здається тільки вона була щаслива ось цим обставинам. Я не встигла нічого сказати, як Сора потягнула мене в середину. Ми сіли за столик і так вийшло, що я сиділа біля Чона і навпроти Хосока ( а Лі Сора відповідно навпроти Чона). Ми зробили замовлення (усі ми замовили по чізкейку і молочному коктейлю) і почали про щось говорити(ми вирішили піти в невеличке кафе на десерт не подалік). Я втупилася головою вниз лиш би ненароком не стикнутися з очима Хоупа. Хоч ми ніби говорили не вимушено, але я почувала себе не на своєму місці.
Увесь час я помічала незначні дрібниці, які мене дуже сильно виводили з рівноваги. І тому я постійно стискала кулаки під столом, щоб заспокоїти себе.
- Сора, як тобі університет? - спитала я.
- Мені дуже подобається 😍 Ми уже все обійшли і розвідали. Найбільше сподобався зал для практик. Він в 5 разів більший за наш шкільний. До того ж мені пощастило, що ми з Хоупом в одній групі і будемо постійно бачитися - все було чудово до того моменту, поки Сора не назвала його Хоупом. Так називала його тільки я... тепер уже не тільки я.
- Це круто - радісно сказала я. В основному дальше ми просто спілкувались. Рятувало, що Чонгук багато запитував і мені вдалося просто мовчати.
Ми розрахувалися і вийшли з кафе. Сора сказала, щоб ми її почекала і побігла у вбиральню.
- Хосок, ми можемо поговорити? - несподівано спиталася я в Хосока. Він на мене глянув з деяким страхом в очах, але кивнув. Мені було складно це робити, але стосунки нам потрібно вияснити. Добре, що Чонгук зрозумів складність ситуації і відійшов у сторону.
- Знаєш, я багато думала про всі слова, які тобі сказала. Я повела себе, як маленька дівчинка і мені за це соромно. Все ж таки ти мій найкращий друг.
- Ні Джина. Це ти мене вибач. Я був такий сліпий і тому розбив тобі серце.
- Не переживай за це. Зі мною все добре. Мені тебе не вистачало. Давай просто все забудемо і будемо рухатися вперед. Мир?
- Мир - сказав Хосок і ми обійнялися. Моє серце, як завжди почало "відбивати чечітку" і я старалася стабілізувати дихання.
- І до речі, хотів тебе спитати. Ти з Чонгуком зустрічаєшся? - спитав мене Хосок. Оце вже я його впізнаю. Ось ця його посмішка з підвохом.
- Ти чого? Яке зустрічаємосья? Він просто мій знайомий.
- А я б так не сказав.
- ХОСОК!
- Добре, я усе зрозумів.
- О, а ось ви де - підбігла Сора.
- Вибачте, але нам потрібно бігти. Давайте так частіше зустрічатися? - спитала Сора.
- Та, давайте - ми швидко попрощалися і пара ЛіХоуп ( Сора + Хосок ) взявшись за руки пішли в іншу сторону. Мені залишалося тільки дивитися їм у спини. Знаєте, я ніби переконую себе, що не закохана в Хосока, що це всьоголиш прив'язаність, але це все самообман. Сьогодні я остаточно закріпилася у френдзоні. І закопала свої шанси на максимум (яких впринципі не було). Мої очі наповнилися слізьми, але я стримувалася. Мені не хотілося заплакати біля Чонгука, не хотілося знову показатися слабачкою.
- Навіщо ти себе мучаєш, Джина? - тихо сказав він. Раптом Чонгук розвернув мене до себе лицем і різко притягнув до себе *Це він мене зараз обіймає? *. Моє обличчя лягло на груди Чона. Я намагалася вирватися, але він мені не дозволив. Я не відчула, як почала плакати. Чонгук ще сильніше притулив мене до себе і почав гладити моє волосся. В його обіймах так тепло і затишно, що мені здалося ніби я зараз сиджу під теплою ковдрою в обіймах зі своєю улюбленою плюшевою іграшкою.
Та все ж це не могло продовжуватися вічно, тому я обережно вивільнилася з його обіймів. Мені було так незручно дивитися на нього.
- Тобі вже краще? - спитав Чонгук.
- Так! Вибач, що зіпсувала твою футболку.
- Не переймайся. Нічого з нею не буде.
- У всякому разі, дякую тобі за все, але я повинна йти - тільки я хотіла ступити крок, як Чонгук схопив мене за лікоть і потягнув в незнайомому напрамку.
- Ей, куди ти мене тягнеш? - крикнула я. Чон нічого не казав, а я згодом вже просто йшла за ним не втікаючи нікуди.
- Почекай секунду, мені потрібно маму попередити, що я прийду пізніше.
- Твоя мама вкурсі - відповів Чон.
- Як вкурсі? Коли ти їй сказати встиг?
- Одна особа вчора загубила у мене свій кульчик. Я приїхав до тебе, щоб повернути, а двері мені відкрила твоя мама. Місіс Пак попросила, щоб я тебе зводив розвіятися. Ось така історія - спокійно відповідав Чон.
- З чого б це моїй мамі просити тебе погуляти зі мною?
- Твоїй мамі подзвонив Дехві і сказав, що не зможе з тобою погуляти, а якраз в той момент зайшов я. Ти не брала трубку, тому Дехві не зміг тебе попередити, що його не буде - я механічно перевірила телефон і побачила 3 пропущені від Дехві і 2 від мами.
- Усе! Досить балачок, ми уже прийшли - я не встигла оглянутися, як ми уже були всередині. І тоді я зрозуміла, що ми прийшли в зал з ігровими автоматами.
- Значить так: сьогодні за все плачу я і ніяких але. Тобі тільки залишається вибирати куди ми перше йдемо - сперечатися не було сенсу, тому я грала за правилами Чона.
Насправді було дуже весело! Спочатку ми обійшли усі автомати, потім зіграли в настільні ігри, а після цього Чонгук купив нам по морозиву і ми бродили по залу в пошуках чогось, що могло б нас зацікавити. Мій погляд зупинився на танцювальному автоматі.

- Хочеш спробувати? - спитав Чонгук помітивши мою зацікавленість.
- Давай - спочатку пішла танцювати я. Не думайте, що я не вмію танцювати. Спостерігаючи за рухами Хосока я багато чого навчилася, до того ж інколи він давав мені "майстер-класи", які я старанно запам'ятовувала.
Я вибрала танець і почала танцювати. Ця гра так затягує, що ти повністю забуваєш про час і місце в якому ти знаходишся.
Як тільки моя черга закінчилася на арену вискочив Чонгук. Без зайвих слів він вибрав найвищий рівень складності. Чонгук почав танцювати і в один момент я просто завмерла. Він настільки зосереджено відтворював рухи, старався по максимуму викластися, що здавалося ніби від цього танцю залежить все його життя. Моє серце пробили удари, а всередині стало тепло...

Вибачте за затримки😅😥💜 Незабаром вийдуть наступні глави 🥰 Дякую усім хто читає цей фанфік ✨💞