Мій шкільний ворог - Чон Чонгук

"Велика" вечірка

Pov Чонгук
*За день до цього*
Після того, як Джина вибігла з класу - мені не залишилося нічого іншого, як завершити прикрашати клас самому. Знаєте, я навіть на неї не образився. Ця дівчина - вона така кумедна і саме це найбільше притягує мене. Я не знаю, що відчуваю до неї, але мені подобається спостерігати за її поведінкою.
Завтра день народження у Ліджин-хьона і я ловлю себе на думці, що чекаю цього дня в більшості через те, що можу побачити там Джину і це мене все більше непокоїть.
*Наступний день*
Я під'їхав до будинку Паків.
- Вітаю з Днем Народження Хьон - вручаю подарунок Джину і заходжу в будинок.
- Дякую Чонгук! Так давно вже тебе не бачив! - радісно сказав хьон.
- Так, це правда. Вільного часу взагалі немає. Тепер ще й з'явилися обов'язки старости і справ стало ще більше.
- Ооо, мені розказували, Вітаю!
- Хто розповів? - спочатку не зрозумів я.
- Джина мені розповіла... точніше жалілася на тебе - засміявся Джин.
- Жалілася? - здивовано спитав я.
- Ага, ти що так мою сестру мучаєш?  Малявка - хьон потер мене кулаком по голові і знову засміявся.
- Ее...- тільки-но, я хотів виправдатися, як побачив таку картину: Джина стоїть в обнімку з якимось хлопцем. На її обличчі розцвіла дуже щаслива усмішка.
*Хто це? Чому вона його обіймає?*
Кінець Pov Чонгука
- Яяя, ти чого прилип до моєї сестри? - крикнув брат з порогу і я розплющила очі. Моя усмішка перемінилася на легкий шок. Я швиденько відскочила від Суйона і не могла повірити своїм очам. Переді мною знову стояв Чон Чонгук. Ми з ним аж надто часто "випадково" зустрічаємось.
- Ну поробач, я її вже так давно не бачив. Ще з часів її зізнання - я зі всієї сили стукнула його. Не знаю чому, але мені було соромно, через те, що Чонгук це почув.
- Яя, ОППА! Ти все ще такий балакучий! Це було так давно і не правда! Чому ти знову це згадуєш?
- Тим паче, чого тобі соромитись?
- ОППА
- Добре, все! Я більше так не буду! - скорчив миле лице Суйон. До нас підійшов Чонгук з Джином.
- Привіт, я Суйон, а ти? - протягнув руку Суйон.
- Я Чонгук! Приємно познайомитись! - спокійно сказав Чон.
- Навзаєм - доброзичливо відповів Суйон.
- Привіт, Джина - звернувся Чонгук до мене.
- І тобі - стримано відповіла я.
До нас приєднався Дехві і ми всі сіли за накритий стіл. Я сиділа між Дехві і Суйоном, а навпроти мене Чон Чонгук.
- Дякую Вам, за те що прийшли! Я дійсно всіх Вас ціную! - торжествено сказав брат і всі почали святкувати.
Після того, як ми поїли, хлопці щось активно обговорювати, а я просто попивала сік. Не знаю як, але в якийсь момент вони почали згадувати історії з дитинства.
-...А ти пам'ятаєш, як ми з тобою бігли зі школи під дощем? - спитав Суйон мого брата.
- Звичайно ж пам'ятаю! А хто ще мені казав: " нічого страшного не станеться, якщо ми ще трошки пограємо в баскетбол". Ти після того ще тиждень хворів. І мені довелося за тобою доглядати - буркнув брат.
- Ой не придумуй. Не тобі, а Джині. Якби не вона, то я б ще довго хворів - сказав Суйон. Я легенько усміхнулася.
- Я ще пам'ятаю, як ти стурбовано сиділа біля мого ліжка і перевіряла чи не піднялася в мене температура. Я тоді й не підозрював, чому ти так себе схвильовано поводила, аж поки ти не призналася мені.
- Може вас залишити на одинці - спитав Дехві. Він завжди відчував коли потрібна була його "допомога".
- Ні, все добре - відповіла я, хоч мені було не дуже комфортно це обговорювати.
- Вибач, що я так тоді відреагував. Мені до тепер соромно - з жалем сказав Суйон.
- Нічого страшного. Це було давно - я не розуміла навіщо він знову почав це обговорювати.
- Я дотепер жалію, що відмовив тобі. Це було моєю помилкою і я це усвідомив тільки сьогодні - спершу, я навіть не зрозуміла, що відбувається, аж поки не подивилася на здивоване лице брата.
- Ах ти ж - накинувся Ліджин на нього.
- Ти балбес! Я не дозволю тобі розбити серце моїй сестрі знову!
- Хьон, не переживай. Я розумію, що вже застарий для неї - жартома сказав Суйон.
- Ану йди сюди- мій брат почав бігти за ним і це все перетворилося на лови. Тільки тепер до мене дійшло в чому річ. Я не довго думаючи (як героїня типічної дорами) просто "втекла від проблем" на коридор. За мною вийшов Дехві.
- Що це тільки що було? - все ще в шоці спитала я
- Я взагалі не менше шокований ніж ти- відповів Дехві.
- Оппа, будь ласка, прикрий мене. Я буду в себе - швидко сказала я, біжучи в свою кімнату.
- Ех Джина, ти таке ще дитя - сказав собі під ніс Дехві і пішов в зал.
*Flashback*
3 роки тому
Я сиджу на кріслі біля ліжка Суйона і спостерігаю за кожним його рухом. Сьогодні важливий для мене день і я повинна не зіпсувати усе.
- Навіть не уявляю, щоб я без тебе робив. Мою застуду ніби рукою зняло. Ти просто чудесна! - такі слова дуже гріли мені душу і я все ж наважилася це озвучити йому.
- Оппа, мені потрібно дещо тобі сказати - майже не дихаючи промовила я.
- Звісно, кажи.
- Оппа, ти... мені дуже подобаєшся - швидко протарабанила я.
- Джина, я... - я глянула у вічі Суйона і мене насторожив його погляд.
-... Я тебе дуже ціную! Навіть скажу так - я люблю тебе, але тільки як друга - опустив очі він.
- Ти дуже весела і класна, але ти для мене як молодша сестричка. Сподіваюся, ти не ображаєшся на мене? - краще б він цього не казав. На мої очі почали скочуватися сльози, які я старанно намагалася приховати.
- Звичайно ж ні. Нічого страшного - гірко посміхнулася я.
- Вибач, але мені вже пора. Мама напевно переживає. Бувай - швидко вибігла з кімнати я.
- Джина, стій! - я  почула віддалені звуки з кімнати Суйона і швидко вибігла з його будинку.
*Flashback end*
Це був останній день, коли я його бачила. Після того ми не пересікалися, аж до сьогодні.
Невже Суйон дійсно має до мене якісь почуття? Чи це просто такий жарт? Мої думки перебив стук у двері.
- Заходьте - крикнула я. Чесно, в даний момент я була готова побачити кого завгодно, тільки не Чонгука.
- Вибач, що так несподівано, але я відчуваю, що зараз найкращий момент, щоб обговорити одне питання - стурбовано сказав Чон.
- Питання? - останні події мене взагалі не дивують.
- Так! Я думаю, що зараз той самий момент, коли тягнути уже нікуди- Чон почав підходити все ближче і ближче, а я в той час відступала назад.
- Я довго не міг зрозуміти, що насправді до тебе відчуваю. Але сьогодні, я подумав, що уже час признатися самому собі, що ти мені подобаєшся... Пак Джина, ти станеш моєю дівчиною? -
- Яяяя..ем - що сьогодні за день такий. Всі там зговорилися?
І в той же час, у мене не вистачало слів. Вперше в житті, хтось мені освідчився в коханні, по справжньому. І зробив це не будь хто, а Чон Чонгук. Людина, яка підколювала мене і постійно діставала - зараз зізналася, що я їй подобаюся?
- Ти жартуєш? - спитала я.
- З чого б це мені жартувати? - серйозно сказав Чон і підійшов так близько, що я аж вперлася в стіну. Тікати було нікуди.
- Чонгук, пробач...але ти мені не подобаєшся. Та й не думаю, що я тобі також. Ми з тобою навіть не друзі.
- Що? Ти думаєш, я би просто так розкидався такими словами на вітер, якби нічого не відчував до тебе? Не обов'язково бути друзями, щоб любити когось - роздратовано сказав Чонгук.
- В любому випадку, вибач, але я не можу відповісти тобі взаємністю - я набралася сміливості і відштовхнула його від себе.
- Не думай, що я так просто здамся! Ти ще полюбиш мене, от побачиш! Я доведу тобі свої почуття - Чон легенько торкнувся мого лиця долонею і вийшов з кімнати залишивши мене в повному шоці.

Вибачте за таку перерву😥 Останнім часом, натхнення взагалі не було, але я старатимусь випускати глави частіше♥️ Сподіваюся, Вам сподобалося 💜💜💜