Мій шкільний ворог - Чон Чонгук

Гірка правда

- Джина, скоріш ходи сюди. Я тебе хочу з деким познайомити - сказав Хобі. Я помало підійшла до них.
- Знайомся - це Лі Джинсон, а це його сестра Лі Сора.
- Дуже приємно познайомитись - сказали вони. І Сора так тепло посміхнулася, від чого мені вдалось трохи розслабитись.
- І мені також - стримано відповіла я.
- До речі, тепер Сора буде вчитися в нашій школі - радісно промовив Хосок. Я звісно нічого не маю проти, але в мене на рахунок цього дуже погане передчуття.
- Так, давайте я зараз відвезу Джину додому, а ми поїдемо освоювати місто - бадьоро сказав Хося.
Коли переступила поріг кімнати, то одразу ж сіла робити уроки. Після того, як усе завершила, я трохи поспілкувалася з Дехві, поки він не сказав, щоб я йшла спати. Деякий час я не могла заснути, через те, що в моїй голові роїлося багато думок. Сьогодні був важкий і насичений день, тому я ще трохи покрутилася в ліжку і заснула.
*Пройшло 7 днів*
Лі Сора поїхала забирати деякі речі для свого переїзду. За цей час ми з нею трохи здружилися. Вперше за довгий час, а може й за усе життя у мене з'явилася подруга дівчина (хоч це дуже голосно сказано, радше знайома).
І ось по класиці наша трійця (я, Хосок і Дехві) сидимо в їдальні. Дехві, щось повторяє зі свого зошита і навіть забуває їсти. Мені доводиться його годувати, щоб він не "помер" з голоду. Збоку здається ніби ми парочка, але це не так. Просто я не хочу, щоб він заробив гастрит. Раптом Дехві ніби, щось згадує, починає збирати і речі і каже, щоб ми закінчували їсти без нього. Таке часто буває. У нього дуже багато обов'язків. Тут мій погляд падає на Хосока. Він сьогодні, якийсь дивний. Зазвичай, він дуже багато жартує і говорить, а сьогодні якийсь задуманий.
- Хобіі, в тебе все добре? Можливо ти, щось хочеш спитати?
- Так! Я хочу спитати у тебе поради.
- Еемм... звісно! Поможу чим зможу.
-Фуух, з чого би почати!?- він так почервонів, вперше в житті він опустив очі. Я акуратно поклала свою руку на його плече. По мені розійшовся електричний розряд, але я швидко зібралася і сказала, щоб він не хвилювався.
- ....мені подобається одна дівчина і вже досить довгий час, але я не знаю чи вона, щось відчуває до мене. Чи просто бачить в мені друга - на одному диханні сказав Хосок. Я впала в ступор. Про кого він це говорить? Невже це можу бути я? От тепер ти розумієш, як себе почуваю я.
- Джи, поможи мені. Що мені робити? Признатися чи краще не руйнувати дружбу? - охх ти би знав скільки разів у мене виникало це питання. Я трохи подумавши сказала:
- Якщо вона тобі дійсно подобається, то признайся. Краще почути відмову ніж потім шкодувати, що не признався. - хаа! Це смішно. Я даю йому пораду, хоча сама точно в такій же ситуації. В даний момент мене турбує одне питання. Хто ця дівчина?
- Знаєш, а ти права. Ой Джина, і що би я без тебе робив?
- Навіть і не знаю - пожартувала я, хоч мені зараз було не до сміху. В мене було ще надія, що ця дівчина і є я. Ехх, нічого не знаю усе так заплутано.