Сумеречные охотники

Разиель!?

-Чорт!
-Я не Люцифер.
-Так, ти гірший ніж він!
-До чого тут твій молодший брат, Клері?
-Ти не маєш права так мене називати!
-Клірі!? З ким ти знову розмовляєш?!
  В ту хвилину щось сталося з Ітуріелем і він швидко став на одно коліно і щось сказав, але це почула лише Клері і новоприбувший...
-Не смій сказати Кларисо!
-Знаєш Ізі в нас ще один гість!
-Справді? Хто він  і де стоїть?
-Це...
-Клариссо!
-Разіель! Разіелю не хочеш привітатися?
-Кларисо навіщо ти це зробила?
-Знаєш Разіелю після того як ви мені збрехали я більше не хочу вас ні бачити ні знати!
-Ти не зможеш без нас! Ми твоя сім'я!
-"Це моя сім'я!":-сказала Клері показавши на своїх друзів або як вона виразилась:"сім'я".
-Ніхто з них не є тобі рідним по крові!
-Так ніхто з них не є мені рідним по крові, але вони мене не зраджували і не брихали мені навідміну від вас!
-Клері ангели не вміють брехати!
-Тоді навчилися... За багато років життя я не сомніваюся в тому, що ви навчилися брехати! Я це навіть знаю!
-Ми не брихали тобі!
-Ітуріелю не вмішуйся і відправляйся назад в Срібне місто!
-Але...
-Повертайся!
-Як скажете ВАШЕ ВЕЛИЧНОСТЕ!
   Ітуріель вклонився Клері і ні для кого більше невидемого Разіеля, розклав свої крила і злетів.
-Добре хочаб одного позбулась...
-Клері повертайся на церемонію!
-Та ні за,що!
-Клері, що ти робиш?!
-Знаєш Алеку я не тільки тобі вмію суперечити, а й ангелам!
-Клері не роби дурниць!
-Вибач Алеку, я вже зробила!
  З вуст Клері злетіли ті самі слова які вона промовила, щоб хтось побачив Ітуріеля. Але коли вона робила це з Разіелем, тоді в оранжереї інституту почав здійматися сильний вітер, який, як ураган крутився покругу, навколо Клері...
  Кілька разів промовивши заклиннаня, вітер вщух і на очах всіх тут присутніх з'явився Разіель. Якщо Ітуріелю не повинен вклонятися Нижній світ, то Саймон і Магнус тільки при першому ж погляді як побачили Разіелю встали на одне коліно і не насмілювалися хоч щось сказати.
  Але решта Охотників промовляли тіж самі, що і до Ітуріеля тільки добавляли:" З Вашою Велечністю і Могутністю"...
  Скільки разів Алек не предуприждав Клері, щоб вона не робила дурниці, після заклинаня вона стояла гордо і не зрушно з того місця де стояла і дивилася прямо в лице Разіелю.
-Як ти посміла!!!???
-Дуже легко!
-КЛЕРІ!
-Ізі це мої справи!
-То ти така смілива и горда!
-Якби ви мені не збрихали я б не втекла і не була такою в ставленні до вас!
-Ми не брехали тобі!
-Ви не дозволили мені подивитися на друзі! Ви брехали, що час тут йде так само як і там! Я не бачила друзів 15 років, хоча для них це було 15 хвилин!
-Ми не брихали тобі! Ти мала право подивитися як вони тільки тоді, як стала б ангелом!
-Ти не правий! Я ангел! Для вас, я мала б право подивитися на друзів лише тоді, коли я посяду своє місце в залі ангелів, а якщо я побачю до посвячення як тут іде час і як там, я розізлюсь на вас і втечу! А  після того як я посяду місце в залі ангелів то не зможу спускатися на Землю коли захочу через те, що в мене будуть обов'язки!
-Молодець Кларисо! Тільки, як ти це з'ясувала? Ти читала мої думки?!
-Для мене це тепер дуже просто зробити!
-Клариссо!
-Вибач Разіелю, я думаю нашу розмову закінченно!
  Вона розвернулася до Разіеля спиною і не пройшовше і двох кроків почула:
-Клариссо ти не можеш нехтувати правилами! Ти повинна повернутися і посісти своє місце в залі ангелів!
  Навіть не обернувшись, Клері йому відповіла:
-Тіляки,якщо я на потраплю в Ад!
   Ці слова розлютили Разіеля, але він нічого не зробив. Він тіль розправив крила, від яких світило те саме сяйво, що і від Клериних і злетів.
-Клері, що ти знову утнула?!
-Знаєш Алеку, цього разу не я!
-Правда? А те, що ми зараз бачили і чули, що це було?
-Я не бачила вас 15 років, хоча для вас це були 15 хвилин, і що ти на це скажеш?
-Гаразд ти права Клері, цього я не можу заперечувати, але все, що тут відбулося повинно залишитися між нами! Цього не повинен знати Конклав! Ніхто з нас не повинен нікому і нічого розповідати, що бачив і, що чув, зрозуміли?
-Так. Бісквітику не переймайся, твою таємницю збережуть всі тут присутні.
-Ага, да ясно, я чесно зрозумів.
-"Саймон":- сказала вся компанія разом.
-Добре, я все зрозумів.
-Добре, Люк, Мамо?
-Звісно я нікому не розповім, інакше, що я буду за батько?
  Клері підійшла до Люка і дуже міцно його обійняла, а він обійняв її.
-Звіснощо так! Ми сім'я! Клері будь впевнена, що я нікому, нічого не розповім.
-Дякую Мариссо!
-Немає за, що!
-Добре, потім обмінетеся усмішками! Ізі, Джейс?
-Алек ти справді думаєш, що хтось із нас комусь ,щось розповість?
-Ні, але ми всі повинні дати клятву!
-Добре, Клянусь!
-Джейс?!
-Я теж.
-Клері ти також не повинна комусь, щось розповідати!
-Добра Алеку, але ти сам состоїш в Конклаві!
-Це не проблема, скільки разів ми порушували правила, щоб виконати завдання? Тим паче я доповім Конклаву, що тобі повернули руни!
-Алеку не роби цього! Цим ти поставиш під удар Клері!
-Не поставлю! Я розповім тільки про це, а про решту раджу всім на деякий час забути!
-Це не можливо забути!
-Просто не говорити про це!
-Добре.
-Згоден.
-І я.
-І ми.
-Тоді всі згодні?
  Вони всі подивилися один на одного і разом промовили:
-"Так"
  А потім Люк сказав:
-"Я нікому не дам скривдити мою дівчинку!"
  Після чого знову почалася розмова...
-Добре. Тоді я запрошу в Конклава дозвіл взяти на себе керування Інститутом в якості перевірки.
-Зачекай ти повертаєшся?
-Здається так...
-То вся команда знову разом?!
-Здається так! Ізі чому тебе веселить так те, що ми знову разом і не не змушує сумувати те, що Алек забирає твоє місце, як голови Інституту?
-Ізі ти голова Інституту?
-Так Клері, була до цієї миті!
-Вибач.
-Нічого. До речі, знову зпитаю, що це на тобі?
-Я вже тобі казала!
-Я не про це!
-А про, що?
-Я хочу собі таку сукню!
  Після цих слів вся кімната залидась сміхом. А потім Клері з усмішкою на лиці , підійшла і обняла Ізі, а потім сказала:
-Ну якщо допоможеш мені її зняти, вона твоя!
-Правда?
-Так! Тільки її дуже трудно було вдягати, а, щоб зняти потрібно в тисячу раз більше часу і сил!
-Коли це для мене було проблемою?
-А... ніколи?
-Правельно, Ніколи!
-Ходімо?!
-Так, ходімо приміряти на мене сукню!
  Тоді знову почувся сміх, а потім Джейс сказав:
-Саймон, здається ти попав!
-Ти про, що?
-Ну сам здогадайся, біла сукня, прикраси, що це може бути?
-Ізі тиж не збираєшся поміряти цю сукню в якості весільної?
-Ні мамо, скоріше тебе я в весільну сукню не полізу!
-Скоріше? Люк ви одружуєтеся?
-Так Клері, одружуємося!
  Клері підійшла до Люка і Маріси і обійняла їх після чого Клері мало не розплакалася від щастя її батька, а тоді почувся голос Ізі:
-Клері ходімо, томущо ти зараз сукню забрудниш!
-Ізі тебе більше нічого не цікавить?
-Ні, Джейс тобі не потрібно йти тренуватися з Саймоном?
-Що скажеш, Саймон?
-А чому б і ні?
-Ходімо!
-Так.
-Клері!?
-Так ходімо.
   Тоді всі вони розійшлися хто куди але Алек сказав Клері, що вона повинна буде виступити перед Інститутом з промовою про те, що Ангели вміють пробачати і все таке інше...