Сумеречные охотники

Що робити далі? Ні, що вони зробили далі?!

-Але, що нам робити далі?
-Готуватися!
-До чого?
-До битви Алеку! До битви!
Пройшло кілька тижнів після цієї розмови....
Клері залишилася в інституті, і не поверталася в Срібне місто, і навіть не розмовляла з Разіелем. Алек залишився в Нью-Йорському інституті, після того, як доповів Конклаву про можливий напад Ліліт, йому не повірили і йому довелося розповісти про можливий зв'язок між Клері і Ліліт, але не більше і тоді Конклав вирішив, що йому потрібно взяти на себе керування інститутом до певного часу (поки інститут не буде готовий до війнии). Джейс і Саймон відчайдушно тринувалися, через те, що  кожне життя на вагу золота і тому в битві з Ліліт потрібно утричі більше бути сильнішим.
Ізі тренувалася відкривати портали і створювати руни світла, щоб мати перевагу в бою. Люк почав вчити менше покоління охотників захищати себе, якщо виникне неббезпека. Маріса домовлялася про зброю і припаси на деяких завданнях куди відправляли дітей, щоб навчитися боротися з демонами, і була на них головною (лідером команди). Магнус створював спеціальні зілля для захисту охотників і Нижнього світу і тих хто вступав би вбій навіть невагаюючись...
Вони тринувалися майже два місяці і виходили лише на маленькі атаки демонів, але цього разу все було по іншому...
Коли Клері, Джейс, Ізі,Саймон і Алек вийшли на атаку демонів то потрапили в засідку, де один з демонів передав Клері привіт від Ліліт, він звучав так:
"Кларисо, знаєш я рада тебе бачити, ти вже знаєш, що я збираю армію, правда ж? Неважливо! Твій дорогоцінний брат мені в цьому допомагає! Розумієш він хоче помститися твоєму улюбленому братику і батьку за те, що вони відіслали його в ад. Ти не думай він ніяк не хоче тобі нашкодити, через те, що саме ти добилася його помилування! Якби не ти він уже був би мертвий, і тому він передавав тобі привіт і сказав, що чекає на чашечку чаю, як і кольсь... Але це мене не стосюється! Так, як він допомагає мені зібрати армію я не вб'ю тебе, точніше і твого брата, але він буде гнити в Тартарі за те, що зробив, а, якщо ти захоче то зрадістю розірвеш ваш з ним зв'язок, але в цьому полягає проблема, якщо не зв'яжешся з ним то помреш! Чекай на війну Кларисо! Прощавай!"
Потім Алек пустив стілу в цього демона, а потім всі почали розпитувати Клері про, що говорила Ліліт. Клері їм все пояснила, а потім подзвонила Магнусу і попросила його вислухати її і він зрадістю погодився. Тоді Клері відкрила один портал друзям, а інший для себе і з'явилася в квартирі Магнуса...
-Магнус...
-О бісквітику, ти швидко! А я думав, що встигну приготувати тобі альбом для малювання.
-Нічого, мені просто потрібно, щоб ти мене вислухав...
-"Ну то я слухаю":- сказав Магнус з посмішкою на обличчі і посадивше її на диван.
-Дякую!😄😀😊😔😚😳
-Поки нема защо...
-Ні є! За цей час який ти будеш вислуховувати мене ти міг би створити якесь захисне зілля абощо!
  Магнус сів біля Клері на дивані і взяв її долоні в свої руки.
-Клері, я завжди готовий тебе вислухати! Щоб не трапилося у цілому світі, ти можеш прийти сюди і розповісти мені, що тебе турбує!
-Дякую тобі!😚😚😚
-Немає защо Бісквітику!
  Тоді вони дуже міцно обнялися і Клері почала все розповідати Магнусу. Вона розповіла йому все, що вона пережила і, що відчуває і запитала в нього поради, а потім на її телефон прийшло повідомлення про атаку демонів і потім Магнус сказав:
-"Якби я міг замінити тебе у цій битві":- з сумом сказав він😢😢😢
-Якби ти міг...
-Зачекай, але ж я можу!
-Можеш?
-Так!
-І як ти це зробиш?
-Ми накладемо на нас заклинання за допомогою якого я зможу стати тобою, а тобі всього лише потрібно застосувати руну! Тільки допоможи мені з закляттям, томущо ти сильніша за мене і краще розмовляє давньо-Латинською!
-Звітки ти знаюш?
-Тоді коли ти розкрила Разіеля, я чув, що ти промовила! Клері це одно з найсильніших заклинань в світі, як воно тобі вдалося?
-Я вже казала, що твоя сила походить від моєї!
-Зачекай, я дуже сильний маг! Я верховний маг Алеканте! В моїй крові тече дуже потужна магія, як ти це поясниш?
-Ти знаєш чому ти так прив'язаний до мене?
-Ні, але після того як ти нам усе розповіла здогадуюсь... В моїй крові не просто тиче твоя кров яка потрапила в річку, я твій нащадок!?!?
-Так, ти мій нащадок! Якщо я правильно розумію, то ангели помітили на землі дуже потужну магію після моєї смерті, а так як моя сила настільки велика, що я не могла померти! Тому в другому житті коли я переродилася магом,  я зустріла твого прадідуся.
-Зачекай, але, як це можливо? Якщо ти зустріла мого прадідуся так давно, точому мій батько народився так пізно?
-Розуміє тісля народження твого дідуся на землі я прожила ще два роки.
-Народження? Зачекай, то ти моя прабабуся?
-Так, і не тільки...
-Що?
-Я була твоєю дочкою 25 років, а потім померла після того як дізналася, хто я!
-Дочкою? В мене ніколи не було дочки! В мене ніколи не було дітей!
  Але тоді Магнус дещо згадав
-Зачекай, два століття тому, одна  дівчина з якою я крутив роман попросила в мене допомогу сховати декого, вона мала на увазі тебе? І та дитина яку я знайшов на порозі своїх дверей, ти?
-Так
-Але звітки ти це знаєш?
-Михаїл розповів, що вони століттями стежили за нею тобто за мною! Вони знали ким я перероджуюся томущо була послідовність, тільки, якщо в мене були незакінчині справи я знову перероджувалася магом чи ще кимось.
-Тобто?
-Коли, народився твій батько я поза чергово переродилась магом, і так було і з тобою. Коли ви обидва були маленькі, я бачила як ви ростите до двох років!
-Але я не пам'ятаю тебе!
-І не зміг би! Ти був дуже маленьким, і я все одно була б стерта з твоєї пам'яті томущо ми бачилися тисячу разів, не рахуючи цього життя!
-То як мені до тебе звертатися? Бабусею, донькою...
-Називай мене так як називав до тепер.
-Але чому я так прив'язаний до тебе?
-Томущо я росла біля тебе 25 років! Тому кожного разу коли ми бачилися, колись в іншому моєму житті ти збирав риси мого обличчя во єдине і останього разу коли ми бачилися до мого життя ти знав хто я! Тобто знав все, що я тобі зараз розповіла, але, як тільки я померла ти все забув!
-Але чому  я не впізнав тебе зараз?
-Томущо зараз я охотник, а це означає, що це моє останнє життя!
-Тому Разіель хотів, щоб ти посіла своє місце в залі ангелів?
-Так! Він намагався втримати мене забравши руни, але йому разом з усіма ангелами вдалося лише на рік знесилити мене...
-Тобто ти сильніша за будь-кого в світі?
-Так, але зараз я вразлива.
-Тоді ходімо!
-Куди?
-Готувати зілля! Ти станеш мною, а я тобою.
-На довго?
-Поки ти не відпочинеш!
-І як довго це триватиме?
-Скільки знадобиться!
-Добре. Ходімо.
   Вони зготували зілля і Магнус забрав стілло і телефон Клері і відав їй свій. Він вирушив на завдання ( яких згодом опинилося три) і лише один раз відповів на її телефонний дзівінок.
  Пройшло кілька годин...
   Настав вечір і Клері вже мабуть тисячу разів дзвонила Магнусу, але коли востаннє він не відповів вона відкрила портал (вона могла це робити без стілло) до інституту і опинилася під двирима кімнати Алека.
  Вона увірвалася в кімнату без стуку і побачила Алека вже чекающого на неї (Магнуса), а так як вона була в образі Магнуса вони заговорили, вона сказала, що потрібно знайти Магнуса, на що Алек дуже здивувався. Він попросив Клері присісти поговорити, повечеряти (в Алека і Магнуса було свято) вона сказала, що не хоче їсти, на що Алек встав з стіляця який був навпроти неї, підійшов і поцілував. Клері намагалася його відштовхнути, але щось їй не давало...
   Натомість вона сама почала роздягати Алека. Як тільки він поклав її на ліжко Клері знову прийняла свою подобу, хоча нічого і не робила. Коли вона зрозуміла, що вона - це вона то дуже здивувалася, томущо коли Алек знімав з неї останій одяг то бачив її, але чомусь також не зупинився.
   Після того вони ще дві години не вилазили з лішка, а потім коли все закінчилося обоє заснули обнімаючи один одного...