Сумеречные охотники

Це неможливо! Мене не було 15 років!

-15 хвилин? Мене не було 15 років!
-Ні Клері, 15 хвилин!
-Але як це можливо?
-Ти про, що?
-Мене не було 15 років!
-Добре, і де ти була?
-В Раю, точніше в Срібному місті, де я ще могла бути?
-В Раю?
-Так.
-Добре, і, що ти там робила? І що це на тобі?
Клері подивилася на себе
"На ній була довга білосніжна сукня впол яка сяяла з кожним її кроком, оздоблена товстим золотим ремнем оздобленим рубінами(діамантами і ізумрудами), майже під грудьми, що підкреслював її фігуру. На її ногох були світло-коричневі босоніжки які носили в часи коли люди вірила в Грецьких богів. На її руках були золоті браслети оздоблені різними дорогоцінними камнями... а на безіменному пальці лівої руки (на правій найближчим часом буде красуватися перстень подарований її коханим) красувався перстень з якимось гербом (здалеку неможливо було роздивитися). На її шиї було кольє з діамантів. Але найбільше виділявся золотий вінок або німпф на її голові. Все це в парі з її крилами було дуже сильним і яскравим образом. Всі хто на неї дивився мало не осліпли і тому Клері довелося скласти крила." і сказала:
-Одяг для посвячення ангелів.
-Посвячення кого?
-Ангелів.
-І кого посвячували? Зачекай посвячували тебе?
-Так, і що з того?
-Клері ти охотник!
-Так я була, я зараз охотник і залишуся ним але я також і ангел.
-Але як це можливо?
-Ну, тоді коли Валентин колов мені кров Ітуріеля я перестала бути наполовину-людиною, наполовину-ангелом я стала... якби це пояснити... на 3 з 4 частин ангелом,як зараз Джейс. Але тоді в Торонто коли померла остання рідна мені людина по крові я стала ангелом. Як ви думаєте я вби... розібралася з Джонатаном? Небесне і демонічне неможе бути разом і тому коли я скористалася крилами і обійняла його все демонічна в ньому померло і він...
-Помер.
-Так.
-То Клері ти хочеш сказати, що коли остання рідна Джейсу людина по крові помре, він стане ангелом?
-Не знаю Алеку, тимпаче, що в...
-Що в мене немає рідних по крові людей.
-Так. Джейс я не хотіла...
-Нічого ти права, мені нічого боятися, що коли... мені немає кого втрачати!
-Хібащо..
-"Хіба що, Ізі":-спитав Алек
Тоді вони всі подивилися на Алека.
-Якщо помру я, Джейс стане ангелом?
-Клері, якщо Алек...
-Ні!
-Клері!
-Я не знаю Ізі... напевно ні.
-Ну то злітай туди і запитай когось.
-Та нізащо!
-Клері, що з тобою? Ти змінилася в обличчі коли Ізі це сказала, що сталося? Чому ти не можеш туди повернутися?
-Я більше ніколи туди не повернуся! Ніколи і нізащо!
-Я так не думаю!
Тоді Клері розвернулася на дуже знайомий їй голос і побачила його, Ітуріеля.
-Ітуріель!
-Клері.
-І, що ти тут робиш?
-Я прийшов по тебе, Разіель хоче, щоб ти повернулася на церемонію.
-Ітуріелю я думаю ти розумієш, що я нізащо туди не повернуся?
-Так розумію, але це його воля.
-Я не буду виконувати те, що говорить Разіель! І будь-ласка передай йому, що він побачить мене лише в тому випадку, якщо я не потраплю в Ад до Люцифера!
Тоді до Клері підійшла Ізі і зпитала:
-Клері з ким ти розмовляєш? І чому ти згадуєш Ітуріеля? Клері ти ж пам'ятаєш, що він помер в тебе на очах? І чому ти не хочеш виконувати накази Разіеля?
-Ізі ти, його не бачиш?
-Небачу кого?
Тоді Клері повернулася до решти.
-Хтось з вас його бачить?
Клері показала в сторону Ітуріеля.
-Бачимо кого?
-Ітуріеля!
-Клері, ти ж сама казала, що Ліліт вбила його в тебе на очах!
-Так, але це було до того як я стала ангелом. Я врятувала його точніше воскресила. Джейс ти повинен його бачити. Ізі, Алек, Магнус?
-Ні.
-Клері я знаю, що ти не сповна розуму, але, що ти верзеш?
-Алек! Вибач бісквітику, але ні.
Тоді Клері повернулася до Ітуріеля.
-Ти наклав гламур!?
-Ти не можеш цього знати.
-Так, томущо я можу це стверджувати!
-Клері ти повинна повернутися і закінчити церемонію!
-Я не повернуся! Нізащо! Ви всі збрихали мені!
-Ангели не вміють брехати!
-Не правда! Ви вмієте брехати!
-Ми, Клері!
-Ми? Немає ніяких ми! Я не одна з вас!
-Ти ангел, як і я і решта. Ти одна знас!
-Я не одна з вас! Я Сумеречний Охотник! Завжди була, є і завжди буду Охотницею!
І в ту хвилину сталося, щось дивне... З губ Клері злетіла якісь слова... вони були такі тихі, що ніхто їх не почув, окрім однієї людини.
-Весматос ез лукас оторе. Ві інсендас тетеневрат.
Після цих слів в п'яти метрах попереду Клері почав з'являтися ангел Ітуріель.
Як тільки присутні тут його побачили то швидко поставали на одне коліно і за ними послідували і решта сім'ї Клері. Вони почали говорити всі разом:
-"Слава і сила ангелу Ітуріелю!"-вони промовили це тричі і Ітуріель зрозумів, що вони його бачать.
-Молодець Клері! Швидко зреагувала, так як я вчив. Не хотіла здаватися божевільною, правельно зрозумів?
-Правильно.
Тоді вона повернулася до друзів і сказала:
-Що ви робите? Встаньте!
-"Клері!":-почувся голос Алека:-"Не будь дурною і вклонися Ітуріелю!"
-Вона не повинна мені вклонятися, так як і ви встаньте.
Всі встали і Ітуріель сказав:
-Навпаке це я повиннен вклонятися перед Клері!
-Вибачте Ітуріель можна спитати?
-Так звісно Ізабель.
-Чому ви повинні вклонятись перед Клері?
-Томущо вона го...
-Томущо я врятувала йому життя!
-Але...
-Томущо я врятувала тобі життя!
Клері сказала це з таким виразом обличчя, що Ітуріель не смів їй перечити (тай не зміг би).
-Правда? Клері то ти вмієш щей рятувати життя, а не лише його наражати на небезпеку?
-Не смійте так говорити про...
-Про мене. Дякую Ітуріелю, що ти так піклуєшся про мене, але я можу сама за себе постояти!
-Як скажи..
-Так я так кажу.
-Кларисо!
-Чорт!